28-а Неділя по Зісланні Св. Духа
Дорогі в Христі, сьогодні нам до роздумів випадає історія про запрошених гостей, які роблячи свій вибір, відмовилися від того, що їм було приготовлено.
Зробити правильний вибір у житті – це мабуть саме головніше і найважливіше у нашому житті, і деколи найважче.
Часто людське життя прирівнюють до річки, події і обставини якої несуть по течії часу. Життя відчуваєш у повноті тоді, коли воно перемінюється, а коли стоїть на місці, то воно подібне до стоячої води, спокій якої насторожує безжиттєвістю.
Від нашого простого рішення залежить наше життя. Залежить майбутнє наше і тих, хто поруч з нами.
Кожний вибір у нашому житті впливає на наше майбутнє. Сьогоднішній крок впливає на завтрашні події. Щоправда, є ще ті люди, котрі вже прирекли своє майбутнє, кажучи, що все наперед вже визначено і ми лише пасивні виконавці. Приречене майбутнє є лише в того, хто відмовився від своєї свободи – можливості вибору. Тоді його життя дійсно залежить від інших і тоді дійсно він ним не керує.
Господь нам дав життя і покликав у свободі вибору
В цій історії про гостину ми бачимо те, що кожен мав право вибору: прийти чи не прийти. Це право використав.
У нашому духовному житті ми переживаємо подібне, коли Господь нас запрошує до участі у Божому Царстві: прославлення Божого імені, діла милосердя, братерська любов та все інше, що робить нас Божим народом.
Спочатку свої але ...
В притчі ми зауважуємо, що найперше були покликані ті, хто ближче, той хто мабуть вже побував на подібній гостині. В той час це стосувалось ізраїльського народу, але сьогодні це може стосуватися і тих, хто вважає себе християнином, бо ми стали зачислені до Вибраного Божого народу. Тому запитаймо самі себе: чи з нами не трапляється чогось подібного?
Де має бути початок чи продовження, там робимо чомусь кінець?
Похрестивши дитину батьки, немов заспокоюються, що зробили для неї добре діло і більше в церкві їх не видно, але насправді – це лише початок духовного життя. Тому дитину далі потрібно приносити до храму і вести у життя святості.
Посповідавшись, ми легко зітхаємо, що вже отримали прощення, але насправді – це тільки початок навернення і молитися за своє навернення потрібно далі.
Отримавши вінчання, молоді тішаться, що мають тепер Боже благословення, але якщо не будуть далі його скріплювати, то все знищиться і буде кінець цьому шлюбу.
Коли зроблене добре діло для інших буде лише один раз задля заспокоєння душі, а далі не буде продовження, це був тільки початок і не вже це був відразу кінець....що далі?
Посвятити хату, речі для духовного вжитку та інше – це все лише початок для духовного росту, для зміни життя.
Дехто на запитання, що означає слово АМІНЬ твердо відповідає "кінець”, переконаний у своїй "правоті”. Таким чином вже у молитві позбавляє себе надії, продовження, свій майбутній зв’язок.
Чому відмовили і не прийшли? Чому найшли оправдання? Чому поставили вище матеріальні добра ніж добрі відносини? Чому не відбулося продовження?
Бути формальним родичем, знайомим, другом, сусідом – це ще не означає, що ним можна залишитися. Інколи стороння людина може стати ріднішою ніж родич по крові. Якщо так є між нами людьми, то чи не так є Божому Царстві?
У притчі показано як недостойні прийшли на гостину і скористали з неї, а "достойні” залишились при тому, що мали. Можливо вони на наступний день і висміювали господаря, що розділив свою радість бідолах, а можливо і декому із цих недостойних було сказано в очі, що дехто сидів на його місці. У кожному випадку достойні не покуштували цієї вечері. А якщо вона була останньою вечерею? Чи були би варті всі попередні?
Якщо ти думаєш, що один раз відповісти на поклик Бога – це достатньо, то це можна поставити під сумнів.
Кожного разу, коли Бог кличе, то це може бути і твій останній раз, за яким буде видно твою Любов до Нього!
І все ж таки, коли буде достатньо? Коли ми вже достатньо намолимось, наробимо добрих діл, на ходимось до церкви, начитаємось духовної літератури?
Мабуть це станеться тоді, коли це буде остання можливість і твій останній раз!
Тоді у Царстві Божому ти скажеш: "так, було достатньо…”.
Замість того, як відповісти Богові "ні” і найти якесь "оправдання”, краще подумаймо як сказати "ТАК” і цим ще раз показати свою любов до Нього. Не даремно існує мудрість: хто хоче, той шукає спосіб і засоби до здійснення, а хто не хоче, той шукає причину і оправдання.
Ти до кого відносишся, коли Бог тебе кличе йти до церкви, коли запрошує тебе на Свою вечерю, Божественну Літургію?
|
