Собор Пресвятої Богородиці - 7 Січня 2011 - Проповіді

Дорогі браття і сестри! В другий день Різдва Христового свята церква вшановує пам’ять тих, хто найбільше причинився до того великого торжества. Людство багато століть очікувало на Божу обіцянку – прихід Спасителя. Бог не зволікав зі своєю обіцянкою, тільки людина не була готова прийняти Його. Після упадку прародичів, людина стала підвладною своєму ворогові, який часто приводить її до гріха. Тому треба було мати велику силу волі, щоб його перемогти. На таку людину і очікував Господь, щоб через неї здійснити свій задум. Саме Пресвяту Богородицю, через її ревне і жертовне служіння, Господь вибирає на свою матір.

Дорогі у Христі, розгляньмо сьогодні, яке духовне значення має для нас празник Собору Пресвятої Богородиці. Святий Єфрем Сирійський, великий почитатель Божої Матері, каже: «Ніхто не знає, Господи, як має назвати Твою матір, назве її Дівицею, але ж вона має дитя, назве її заміжня, але ніхто її не знав, тож коли Твою матір не можна збагнути, то хто в силі Тебе зрозуміти?» Як бачимо, дивні діла Господь творить для тих, хто кориться Його волі.

Сьогодні ми дуже часто спостерігаємо, як люди стараються чинити не Божу, а свою волю, яка переважно виходить на шкоду ближнього. Послух Божій волі і ревне служіння Йому треба плекати з самого дитинства в своїх дітях, як це маємо на прикладі Пресвятої Богородиці і її батьків Йоакима і Анни. Для цього головну роль відіграє побожна сім’я, для якої взірцем до наслідування є Пресвята родина. Сьогодні, на жаль, не кожний відважиться взяти на себе обов’язок створити побожну сім’ю. Причин може бути багато, але важливу роль відіграє малозабезпеченість молодих пар, невпевненість у завтрашньому дні, страх перед проблемами у вихованні дітей, екологія, яка підриває здоров’я молодих, зумисне вбивство ненароджених, котре багатьох позбавляє материнства.

Це все є виявом браку довіри до Бога і Пресвятої Богородиці. Однак є ще сім’ї, які наперекір труднощам і викликам сучасності, з Божою допомогою почуваються щасливими. Для такої сім’ї материнство – це покликання, це дар від Бога, тому для них ярмо любе і тягар легкий. Вони завжди намагаються Боже слово втілювати в життя. В ХIХ ст. один французький єпископ, промовляючи до делегатів Всесвітнього конгресу, проказав такі цікаві слова: «Було б мені дуже приємно, якби я міг зібрати тут представників кожної професії і покласти перед ними три бібліотеки. В одній – твори світових геніїв. В другу – твори визначних письменників, а в третю – лише Христове Євангеліє. І тоді спитав би: яку з цих трьох бібліотек треба вибрати для виховання дитини? Я переконаний, що всі одноголосно відповіли б: «Євангеліє». Бо в Євангелії записана Небесна, вічна, незмінна Божа мудрість, яка цінніша за всі скарби видимого світу. Дитина, вихована на засадах Євангелія, є втіхою батьків і скарбом родини, Церкви та народу».

Сьогодні кожному із нас потрібно поставити питання: на скільки ми використовуємо Святе Євангеліє у своєму житті, щоб за прикладом Пресвятої Богородиці можна було сказати: «Я є слуга Господня, нехай мені станеться за Твоїм словом» (Лк. 1.38). Щоб чинити волю Господню, нам потрібно відважитись на самопожертву, що не завжди і не всім вдається, бо для цього потрібно перемогти самого себе. Не всі усвідомлюють, що тіло є найнебезпечнішим ворогом для душі, і тому, догоджаючи тілу, ми часто допускаємось гріха. Амінь.