Двадцять восьма Неділя
по Зісланні Святого Духа
Слава Ісусу Христу!
Дорогу брати і сестри, уявіть собі таку неприємну і дуже прикру обставину. Ви справляєте великий бенкет, завчасно вислали запрошення на цю гостину до своїх родичів, приятелів чи знайомих і всі вони пообіцяли прийти. Ось уже завітав день гостини, їжа і напої приготовані, а гостей нема. Ви телефонуєте до всіх запрошених, а вони виправдовуються, кажучи, що ніяк не можуть прийти через якісь перешкоди. І ніхто не прийшов. Якою прикрою була б для вас така зневажлива поведінка цих запрошених людей! У щоденному житті це майже неможливо, щоб ніхто із запрошених родичів чи друзів не прийшов на бенкет приятеля, але така невдячна поведінка є звичною у ставленні людей до Господа Бога. Бо Господь Бог постійно запрошує до себе всіх людей на духовний бенкет, а дуже багато людей є глухими на Божий поклик.
У Святому Письмі Старого Завіту читаємо, що Божа Мудрість приготувала бенкет і посилає своїх служниць кажучи: «Ходіте, мій хліб їжте і вино, що я приготувала, пийте». У Новому Завіті Ісус Христос приготував чудесний бенкет для всіх людей на землі. Цей бенкет – це його Свята Церква зі Святими Тайнами, з небесними скарбами, з Божественною Літургією і з небесною манною Святого Причастя. «Я – хліб життя. Хто приходить до мене, не голодуватиме; хто в мене вірує – не матиме спраги ніколи». Все це є даром для вас, для вашого дочасного і вічного щастя. Прийдіть!
У Святому Письмі Господь Бог часто запрошує до себе людей різними словами: «Прийдіть до мене», «Поверніться до мене і я повернусь до вас», «Коли хтось спраглий, нехай прийде до мене і п’є». Ісус Христос бажає ущасливити всіх людей. Євангелист записав нам лагідні слова Христові: «Шкода мені люду, – ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти». Проказавши ці слова, Спаситель чудесно помножив хліб і нагодував тисячі голодних слухачів. Подібно, як тіло потребує природної поживи, так і душа потребує надприродного корму.
Свята Літургія – це небесний, Божий бенкет. Святе Причастя – небесна манна, ангельський хліб, пожива на вічне життя. «Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій». Якби християни справді зрозуміли вартість Служби Божої і Святого Причастя, то кожної неділі всі церкви були б переповнені.
Господь Бог голосом совісті часто промовляє до людини: «Ти мусиш змінити своє життя, мусиш уникати того чи іншого гріха, мусиш простити ближньому, мусиш молитися, маєш брати участь у Святій Літургії і повинен частіше приступати до Святих Тайн зокрема до Сповіді і Святого Причастя». «От, стою при дверях і стукаю», – говорить Господь. Подібно, як запрошені гості в євангельській притчі погордили запрошенням щедрого господаря і не прийшли на бенкет, так християни часто є глухими на поклик Божий і не мають часу для безсмертної душі. На все знаходять люди час, немає лиш часу для Бога. Розгніваний господар промовив: «Кажу вам: ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері». Погордили Божим покликом, не прийняли Божої Ласки – це страшна річ.
Є давня легенда, як одного разу сатана скликав злих духів, давши завдання підшукати найкращий спосіб, щоб тримати людей якнайдалі від Бога і відштовхнути від добрих діл, котрі приводять до спасіння. Один із злих духів сказав: «Скажімо людям, що Бога немає». Другий запропонував: «Скажімо їм, що Бог не знає про добро і зло». Вкінці третій сказав: «Нехай собі вірять у Бога, вірять у те, що Бог знає про добро і зло. Але ми постійно шепочімо, що людям не варто поспішати в добрих справах!» Ухвалили останній спосіб, від того часу сатана постійно шепоче нам на вухо: «Очевидно ти правий, тобі треба робити добрі справи, але у тебе є вдосталь часу, не поспішай».
Отже, він спокушає нас і стримує перед виконанням добрих справ, які ми хочемо і маємо намір робити. То й дорога до пекла вистелена добрими намірами. Ми проходимо цим дочасним життєвим шляхом тільки раз. Не втрачаймо численні нагоди робити добрі вчинки і співпрацюймо з Божою Благодаттю. Дбаймо про своє спасіння та спасіння інших, не відкладаючи на завтра свої добрі наміри. Завжди думаймо так – «тепер сприятливий час, тепер день спасіння». Амінь.
Слава Ісусу Христу!
|
