24-а Неділя по Зісланні Святого Духа - 7 Листопада 2010 - Проповіді

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Дні, що визначило нам Боже Провидіння, можна було би охарактеризувати, як невтомний пошук щастя. Ми часто думаємо: буду щасливим, якщо вдало здам екзамен, якщо знайду свою добру долю, якщо буду багатим, якщо буду здоровим. Коли йдеться про здоров’я, то ми часто схиляємось до того, що це не є найголовніше у житті. Починаємо лише цінувати тоді, як втрачаємо. І людина, щоб його отримати, повернути, вдається до «пошуку».

Євангелія, що її ми сьогодні почули, описує нам саме про це. Яір, котрий був головою синагоги, шукає Христа, щоб Він прийшов до його дому, бо помирала дочка-одиначка. Коли біда, то починаємо шукати Христа. Чи ми бажаємо бачити Бога нашого Спаса у своїх помешканнях, коли у нас все добре?

Та коли йшов Ісус, багато людей тиснулися. Серед натовпу була хвора жінка, що дванадцять років кровоточила і витратила на лікарів весь свій прожиток. Виражаючись зрозумілою сучасній людині мовою, вона переживала кризу: фінансову та духовну. Скільки ж сьогодні подібно людей витрачає грошей на різного роду знахарів, цілителів, ворожбитів, біоенерготерапевтів і як наслідок у них погіршується не тільки здоров’я, а наступають психічні розлади, що й часто приводить до психічних хвороб. У книзі Виходу читаємо: «Я бо Господь твій цілитель». Прикладом до наслідування є подвиг віри хворої на кровотечу жінки. Вона, доторкнувшись краю одежі Спасителя, одразу ж отримує ласку оздоровлення. В мить, коли це сталось, Ісус спитав: «Хто доторкнувся Мене? ... бо Я чув, як сила вийшла з Мене». І тоді бачить жінка, що не скриється, тремтячи підійшла, впала Йому до ніг, призналась перед усіма, як вона одужала. Вислухавши її, Ісус сказав: «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!».

І коли Він говорив це, приходить хтось від голови синагоги, представник Яіра та ділиться з ним сумною звісткою, що дочка його померла. Ісус, почувши сказане, скеровує татове серце, і наші серця, в хвилини життєвих випробувань, у сферу надії, довір’я. Ти лише віруй, не бійся, і вона спасеться. Є люди, що і в наш час задаються питанням: чому не всі люди зціляються? Коли ми молимося в цьому наміренні, повинні завжди просити про ласку пізнання волі Божої. Тому, що Бог може мати план спасенного терпіння, який реалізується через хворобу. Отже, ми повинні хотіти чи намагатися їх затримувати перед Небом, якщо Господь Бог кличе. Ісус Христос у домі Яіра, та сьогодні Він подає руку і кличе до життя його дочку. Вона миттю стала живою. Бог є любов’ю! Він і до нас повний милосердя у святій тайні сповіді та дарує нам життя у благодаті Божій.

Дорогі браття і сестри! Послухайте правдиву історію, котра якраз стосується сьогоднішнього Євангелія. Пані Надія, разом із своїм чоловіком, все життя багато і чесно працювала. Жили – у своєму будинку поблизу великого міста, тримали господарку, обробляли землю. І Господь благословив їхню працю, жили з чоловіком не просто багато, а дуже заможно. У середині дев’яностих сталася неприємність – Надія захворіла, щось дуже боліло у середині. Спочатку не надали цьому великого значення. Надія любила говорити: «Тепер медицина така сильна. Маєш гроші – маєш здоров’я». Але лікування не дало жодних результатів. Чим більше лікувалася, тим гіршим ставав стан здоров’я. Перенесла чотири операції. Лікарі тричі міняли діагноз. На лікарів та лікування пішли усі заощадження, продали один з двох збудованих будинків, їздили на курорти, навіть за кордон, але стан здоров’я не покращувався. Чоловік Василь був у страшному розпачі, бо любив Надію і боявся її втратити. І ось, коли вони втратили усе своє багатство, коли витратили на лікарів усе своє майно і заощадження, Надія почала звертатися більше до останнього і найбільшого лікаря – Христа, почала більше молитися. Потім почала їздити на молитви до отця у глухе село в Карпатах. Швидше їздила не з думкою вилікуватись, а підготувати себе достойно до смерті. І сталося диво. Хвороба, як таємничо і раптово прийшла, так таємничо і раптово зникла. По сьогоднішній день Надія не може пояснити, на що вона хворіла і як вилікувалась. Іноді їй навіть здається, що недобросовісні лікарі, бачачи, що Василь і Надія багаті люди, намагалися у такий спосіб витягнути у них побільше грошей. Але нехай їх Господь судить. Слава Богу, що тепер абсолютно здорова. І найголовніше, хвороба допомогла відродити у Надії Віру в Бога. Так, до хвороби Надія вірила у те, що Бог є, ходила до Церкви, давала на службу, але це була віра поверхнева, формальна. Не було Віри у серці. Терпіння допомогли відродити у серці Віру у Бога Єдиного і Всемогутнього. Ця Віра врятувала її.

Апостоли, Церква проповідували і надалі проголошують правду Христову про те, що Ісус живий та закликають усіх до віри, покаяння, хрещення. У спільноті святої Церкви люди сповнюються Святого Духа, навертаються, відповідають вірою на Божу любов.

Святий Павло в листі до Ефесян говорить: «Він Христос – наш мир!» Коли приступаємо до Нього, стаємо новими людьми, сповненими віри та святості. «Життя коротке», – сказала під час реколекцій о. Еміліану Тардіфу одна жінка. Так, це слово стосується усіх нас. Господь Бог зціляє наше тіло на період земного життя, а душу для життя у щасливій вічності. Амінь.

Слава Ісусу Христу!