Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 731
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2010 » Жовтень » 31 » Неділя Царя Христа
01:12
Неділя Царя Христа
Проповідь на неділю Христа-Царя

Слава Ісусу Христу!

Одного разу зібрався ізраїльський народ біля дому перво­священика в Раматі та вигукував: «Дай нам царя, який не поли­шить нас на знущання чужинцям! Царя, який судитиме по спра­ведливості, який буде переможцем у боях з ворогами нашими!» І Самуїл, помолившись, просив у Господа світла. Опісля вийшов перед народ і промовив: «Савло є ваш цар!» Народ вибухнув великою радістю та кинувся шукати свого вибраного царя. Знай­шов його, укритого, покірного, десь в убогій хаті. Вивели Савла перед народ. Був він напрочуд гарний. Тоді-то Самуїл закликав: «Ось це той, якого Господь посилає вам за царя! Дивітеся, ніхто з-поміж людей не є такий великий, такий дужий, як він». Тоді ж, наче вулкан, загомоніли оплески та вигуки радості на­роду: «Хай живе наш Цар і Вождь!»

Також і в наші часи християнський народ, поневолений і придавлений розбещеністю світу та злобою гріха, звернувся до свого Первосвященика з окликом: «Подай нам Царя, який не полишить нас на знущання і поталу ворогам нашої душі і нашо­го спасіння! Царя, який судитиме з повною справедливістю, царя, який встановить правдивий і тривкий мир у наших втомлених душах і зранених серцях!» І Первосвященик «Нового Завіту» - Папа Пій XI у 1926 році промовив до християнського люду: «Христос ваш Цар і Господь!» Тому-то й християнський світ в останню неділю жовтня віддає йому окрему, особливу честь. Був час, коли люди славили Христа, який від століть скри­вався в маленьких, укритих кивотах забутих церков, наче в’я­зень. Але й прийшов час, щоб вийти йому з цієї мовчанки і забуття, щоб увійти в вир життя усіх народів світу, щоб бути їхнім володарем, бути їхнім Царем. Бо без Христа-Царя, Пантократора-Чоловіколюбця, немає справедливості, без Нього не існує добробуту і, що найважливіше, без Нього немає любові і справжнього миру поміж людьми. Бо Христос є справ­жній Цар, віковічний, могутній володар. Про велич, красу і тривалість Христового Царства говорить ще перед зачаттям Ісуса Божий посол, архангел Гавриїл: «Він буде великий і Си­ном Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова пові­ки, й царюванню його не буде кінця» (Лук. 1,32). А більше сто літ перед народженням Христа про красу і велич Його Царст­ва пророк Ісая співав похвальний гімн, називаючи Його кня­зем миру, потужним володарем, на якого рамені зазначене його начальство, батьком будучого віку. І з того приводу пророк попереджає Божих супротивників: «З нами Бог, зрозумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!»

Коли ж Христос-Цар народився серед нічної темряви цьо­го світу, в крайній нужді й опущенні, в печері Вифлеєму, небе­сні Ангели оспівували його як Царя: «Слава во вишніх Богу, а на землі мир людям доброї волі!» І ось приходять три царі зі сходу в Єрусалим, допитуючись: «Де народився ваш цар? Ми прийшли, щоб поклонитися йому». Його, Ісуса, новона­родженого Царя шукає, щоб убити, лукавий Ірод; та це йому не вдається. Вкінці сам Христос говорить і засвідчує нам сво­єю надземною силою та властю, що він наш Цар і Бог.

Одного трагічного вечора в Єрусалимі юдеї звинуватили Христа Ісуса перед цісарським судом, римським намісником Пилатом, що Христос – самозванець, небезпечний для рим­ської імперії, бо робить себе Царем. Не раз-бо чули, що Христос говорив про своє Царство та про умови належності до нього. А тут злобно вкладають інакше значення у Христові слова й на цій основі звинувачують Ісуса. Тому-то Христос на питання Пилата «То ти таки цар?» дає вичерпне пояснен­ня свого Царства: «Царство моє не від сві­ту цього; було б моє царство від цього світу, то сторожа моя воювала б, щоб мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство» (Ів. 18,36). «Так ти цар?» – допитується зацікавле­ний Пилат. «Так, я – цар! – каже Ісус. – Я на те родився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій» (Ів. 18,37).

В одну ж трагічну п’ятницю на горі Голготі піднесено три хрести. По правиці і по лівиці розіп’яли двох розбійників, а на середущому хресті, над розп’ятим Ісусом виднів на­пис римського намісника Пилата: «Ісус Назарянин – Цар Юдейський». Дивний Цар: його трон – це хрест, його корона – це терновий вінок, його царський багряний одяг – це власна кров, що спливала з роздертих ран. Всі інші царі перестають бути царями з хвилиною смерті, а цей Божественний Цар зачинає володарювати власне зі своєю смертю! Він-бо сказав колись: «Я ж, коли від землі буду підне­сений, усіх притягну до себе» (Ів. 12,32). І ось розбійник, розі­п’ятий по правиці Ісуса, перший взиває: «Згадай за мене, Господи, коли прийдеш у царство твоє!»

Сам Христос-Господь теж зволив нам дещо розповісти докладніше про обсяг своєї царської влади, коли каже: «Дана мені всяка влада на небі й на землі» (Мат. 28,18). Йому – Спа­сителеві світу – дана не частина, але вся, повна, безмежна, вічна влада. Дана вона Богом, Творцем всесвіту. Влада ця не обмежена ні ріками, ні кордонами, ні простором, ні відстан­ню країв. Увесь всесвіт з мільярдами зірок її не охоплює. Вона сягає куди ширше і далі, і вище, бо небесні, надприродні об­ласті світи обняті необмеженою Христовою владою. Ніхто із смертних володарів і завойовників не мав, навіть здалеку, подібної влади. Їх влада була обмежена часом, простором і областю. Наказували і рядили дочасним тілом, а до вічної душі жоден з них приступу не мав. Христос в першу чергу – володар духів і душ, хоч не зрікається володіння над усім ви­димим, дочасним.

«Все передане мені моїм Отцем» (Мат. 11,27), – запевняє Христос. Все у Його руках: земля, краї, ріки, моря, повітря, зорі, сонце – незміренний всесвіт. Вся доля всіх на землі і у віч­ності – в руках Христа-Царя, і то виключно в Його. У нього не тільки законодавча влада, з якою всім і по всі часи треба чис­литися, але він має теж повну, безапеляційну суддівську владу. Він вживає її тут, на землі, у Тайні Покаяння (Сповіді), розв’язую­чи гріховні кайдани і повертаючи невольникам гріха свободу Божих дітей. І у повнім блиску й славі виявить свою суддівсь­ку владу на страшнім суді, де невідклично припечатає вічну долю кожної людини.

Яке ж відношення цього Христа-Володаря до нас? Св. Василій каже, що між справжнім Володарем і тираном є та різниця, що тиран загарбує засоби й майно підданих на свою власну користь, а правдивий володар всього себе без­застережно посвячує благові своїх підданих. І таким є Христос. Він – Пан над панами, Володар володарів, безмежний, вічний Бог стає нашим слугою і віддається всеціло за нас. «Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, а послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20,28), – каже Ісус. Христос кличе: «Я прийшов, щоб мали життя, щоб мали його вповні» (Ів. 10,10). І подбав Він про все: насіяв багато зерна Божої істини, проголосив закони, що їх завданням приспорити нам добро, відчинив криниці святих Тайн, що ви­стачать на всі наші потреби, забезпечив цілющим кормом – Пресвятою Євхаристією та й не лишає нас самих сиротами, а бере сам провід у свої руки й не покине, допоки цілих, здоро­вих, багатих, у заслуги не доведе до берегів вічності. Чудо­вий він – Христос, наш Цар, напрочуд добрий, не такий, як земні володарі. Чи ми користаємо з його багатств, якими він так радо і щедро нам служить?

«Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, щоб він уже розгорівся!» (Лук. 12,49) – каже Христос-Цар, накрес­люючи завдання свого приходу на світ. А того вогню так тре­ба людям! Він освітлює і гріє; не нищить і не шкодить, а пома­гає і дає життя; не висушує і не палить, а вливає сили й наснагу для боговгодних учинків.

Чи ж ми не перешкоджаємо Христові у його змаганнях удосконалити нас та й освятити? Чи гріх, потурання пожадливостям, головно змисловості, не гасить вогню Христової лю­бові у наших серцях? Чи вміємо ми тих, що трясуться не раз від холоду, привести до Ісуса-Володаря, щоб їх загрів теплом своєї любові? Чи тих, яких палить гарячка ненависті до Бога, звертаємо до Христа-Ісуса, щоб отінив їх своєю любов’ю?

«Не мир прийшов я принести на землю, а меч», – далі заявляє Ісус. Дивне це слово. Христос – князь миру, у Вели­кий Четвер лишив нам мир, якого світ не може нам дати, а тут говорить, що не мир прийшов він принести, а меч. Та цей меч не на руїну нашу, а на життя. Його вістря звернене проти всього, що низьке, шкідливе, підле, небезпечне, на те саме, щоб після його усунення запанував повний, надприродний, Христовий мир.

Земні володарі зачиняються, обставляються охоронцями, не допускають усіх до себе. Цілком не так поступає великий, могутній володар Христос: вступ до нього вільний для всіх. Він усіх просить до своїх скарбниць: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11,28). «Коли спра­глий хтось, нехай прийде до мене і п’є!» (Ів. 7,37). А однак скі­льки таких, глухих на поклик Христовий, лишають Його са­мого, самі ж гинуть із-за виснаження і нужди.

Перенесімося думкою ще раз в Єрусалим перед палату намісника Пилата, де весь майдан – наче розбурхане море, наче хвилі гірського потоку – щораз міцніше, щораз більше гуде; несеться крик із безлічі грудей: «На хрест з Христом-Ісусом, нехай живе Варава-розбійник! Нехай живе гріх, безвір’я, поганство, нечесть, а Христові – смерть!» І ця сцена й досі повторюється. «На хрест з Христом! Випусти нам Вараву! Розіпни! Розіпни його! Хай живе Варава!» – гукають і сьогодні у парламентах, де укладають закони; проголошу­ють з університетських кафедр, які не раз служать брехні; почуємо це в театрах, у кінофільмах, на телебаченні, де ши­рять неморальність; знайдемо це в часописах, журналах, лі­тературі, які поширюють безвір’я і розпусту; стрінемо в уря­дах і трибуналах, а то і в родинних гніздах. Та найбільше і найчастіше поновлюється ця сцена у серцях людей. Бо хто тяжко грішить, той розпинає Христа-Ісуса! Люди світу цьо­го не хочуть цього розуміти. Та чи бодай ми, християни, це добре розуміємо?
Тож докладаймо всіх зусиль, щоб Христос не тільки жив, але щоб по всіх усюдах розвивалося Христове Царство, царство правди і любові! Щоб усі люди стали учасниками його багатих і могутніх ласк й осягнули його вічне Царство. Амінь!

Слава Ісусу Христу!
Переглядів: 4687 | Додав: Адміністратор | Рейтинг: 4.2/6
Календар
«  Жовтень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Пошук
Наші партнери
  • Архієпархіальне Управління
  • Парафія Кирила і Методія
  • Радіо "Дзвони"
  • RISU


  • Система Orphus
    Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
    Copyright Roman Boyarskyy © 2020 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz