22-а Неділя по Зісланні Святого Духа - 24 Жовтня 2010 - Проповіді

Слава Ісусу Христу!

У притчі про багача і Лазаря Ісус Христос коротко накреслив дочасну і вічну долю двох осіб: вбогого Лазаря і розкішного багача. Ім’я багача не назване, бо він негідний, щоб його ім’я було записане у Святому Письмі. Як виглядало життя цих двох людей на землі?

Каже Христос, що багач «одягавсь у кармазин та вісон». Багача одягався в одежі з дорогих тканин і «бенкетував щодня розкішно» зі своїми приятелями. Багач цей не думав про Бога, про безсмертну душу, про відповідь на Божому суді, про вічне життя. Він користав з усіх благ цього світу.

Лазар – образ надмірної нужди, убогості, не мав даху над головою, лежав при брамі багача. Тіло його вкрите болючими струпами, і він був такий немічний, що не мав сили відганяти псів, які лизали його болючі рани і так голодував, що «бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу». В тих часах, коли Христос проповідував у Палестині, люди не користувалися при столі ножами, виделками чи серветками, вони послуговувалися лиш пальцями, а після гостини заможні люди обтирали пальці куском хліба і викидали його на сміття.

Голодний Лазар з приємністю їв би такі забруднені кусочки хліба, але і цього ніхто йому не давав.

Хто з цих двох щасливіший? В очах світу багач щасливий, бо має вигідне життя, має всього в достатку і живе розкішно. Він міг промовити словами господаря, якому щедро зродила нива: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк. 12, 19). В очах світу вбогий Лазар є жалюгідним, бо він голодний, хворий, без даху над головою і всіма опущений.

Життя минуло скоро, прийшла смерть як до вбогого Лазаря, так і до багача. Тоді щойно наступила велика переміна. Багач потрапив у жахливе пекло і терпить страшні муки, а вбогий Лазар насолоджується райським щастям. Немилосердний багач став жебраком, він кричить уголос: «Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучусь в полум’ї цім» (Лк. 16, 24). Заслуга Лазаря в тому, що він без нарікання переносив всі нестатки і терпіння на землі. Багач покараний, що не мав милосердя до нещасного Лазаря.

Яке значення має ця притча для нас? Божественний Спаситель повчає нас, що життя на землі є приготуванням до вічності, бо «ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм» (Євр. 13, 14). Рівночасно Ісус Христос пригадує, що щастя на землі минає скоро. Багатство, приємності, вигоди проминуть і лиш добрі діла мають вічну вартість. У вічності справедливість буде вирівняна, правда і чеснота затріумфують. Навіть «горнятко холодної води», дане ближньому буде винагороджено (Мт. 10, 42). Що хто посіє на землі, те і збиратиме у вічності. Тому Авраам промовив до багача: «Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся» (Лк. 16, 25).

Ця притча є потіхою для всіх тих, що терплять різного роду прикрощі і переносять тяжкі хрести, бо у вічності Господь Бог «витре кожну сльозу з очей їхніх» (Одкр. 21, 4).

«Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя», – каже Ісус Христос (Мт. 5, 7). Ми всі, жебраки перед Богом, ми часто звертаємось до Бога: «Подай, Господи», тож ми повинні також творити діла милосердя для ближніх, які потребують помочі. Христос-Спаситель каже: «Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 40).

Багач благає Авраама: «Отче Аврааме, пошли Лазаря в дім батька мого; я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки» (Лк. 16, 27-28). Авраам дав повчаючу відповідь: «Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають» (Лк. 16, 29). У Святому Письмі докладно сказано, як треба жити, щоб осягнути вічне щастя в небі, тож нехай брати його читають Святе Письмо. Багач ще раз промовив: «Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються». Авраам відповів: «Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть, коли хто воскресне з мертвих, не повірять» (Лк. 16, 31). Коли Ісус Христос у Витанії воскресив із гробу померлого Лазаря, «тоді первосвященики ухвалили Лазаря вбити, численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса», – свідчить євангелист Іван (Ів. 12, 10-11).

Збираймо заслуги на вічне життя, поки маємо час, щоб із порожніми руками не стати перед троном справедливого Судді. У день смерті ми все залишимо на землі: лиш добрі діла підуть з нами у вічність (пор. Одкр. 14, 13). Амінь.

Слава Ісусу Христу!