Проповідь на 21-у Неділю
по Зісланні Святого Духа
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі, брати і сестри! Ісус Христос завжди шукав людей – шукав
народу. Шукав сам або через своїх апостолів. Але було й таке, що люди з усіх
сторін шукали Ісуса. І Він це використовував, щоби їх навчати, оздоровляти. Він
хотів бути з людьми, щоби дати Себе пізнати, хто Він, щоби люди увірували в
Нього, ради нашого спасіння.
Ісус хотів бути
доступним і використовував всі можливості, щоби якнайбільше людей могли слухати
Його і то не просто слухати Його, а слухати Його науку. А Його наука відмінна
від науки інших вчителів – вона та, що спасає. Ісус Христос навчав, як
повновладний. Законовчителі навчали в храмі, де мали небагато слухачів; «навколо
ж Ісуса зібралася сила народу», тому Він навчав – проповідував під
відкритим небом, на морі з човна, як ми чуємо із сьогоднішнього святого
Євангелія, що Його слухала «сила
народу». «Тож Він увійшов у човен і сидів у ньому, на морі, а весь народ був на
землі при морі» (Мк. 4.1-2; Мт. 13.1-3).
І в такий спосіб Божественний Сіяч щедро засівав ниви людських сердець
Божим Словом, словом правди, запрошуючи людину до співпраці, незважаючи на те,
чи є у її душі каміння або тернина гріхів.
Він бажав, щоби, пізнавши Його як правдивого Бога, всі прийшли до покаяння,
до визволення від пристрастей і від рабства гріха. Але, на жаль, як колись
ізраїльський народ закривав свої вуха, щоби не чути правдивої науки, так і в
теперішньому часі є багато таких, що мають кам’яні серця, які не здатні, які не
хочуть і тим самим не готові, зродити добрі плоди. Більше того, за небажання
слухати правдивої науки – Божого Слова, ізраїльський народ був покараний, що
привело їх до знищення, до загибелі. А оскільки Ісус Христос є втіленням
Божого Слова, що було сказане до всіх нас і на всі часи, то ми не маємо права
закривати свої вуха, а навпаки, як каже Ісус: «Хто має вуха слухати, нехай
слухає». І то не просто слухати, а слухати до такої міри, що Боже слово мусить
змінити наше життя. Слово Боже – діяльне. І це Його діяння залежить від нас,
від нашої згоди – від якості ріллі, тобто від людини.
У своїй притчі про
сіяча Ісус каже, що зерно – це Слово Боже, а люди, їхні серця – це рілля.
Господь хоче, щоби, як Він, так і Його слова були доступні до всіх людей, щоби
через нашу віру це слово, котре Він сіє ради нашого спасіння у людських серцях
не загинуло, а проросло і дало щедрий урожай. Тому Небесний Сіяч, що приніс
Боже Слово з неба на землю, покликав для помочі помічників – апостолів і їх
послідовників та наказав їм засівати цілий світ Божим Словом: «Ідіть і навчайте всі народи, проповідуйте
Євангеліє всім сотворінням! Хто повірить, спасеться, хто не повірить, буде
осуджений».
Предметом проповіді Ісуса Христа є Царство Боже, предметом навчань і
проповіді апостолів і їх наслідників є Євангеліє – євангельські правди. Світ
вважає Євангельські правди маловартісними, непридатними і суперечливими. Тому
через пророка Єремію Господь говорить: «Спустошено
всю землю, і нікому взяти те до серця» (Єр. 12,11).
Так багато зерна Христової науки марнується, але
й те, що зародить, принесе плід у сто разів. А щоби нам не
бути осудженими, мусимо бути слухняними, як каже Христос: «Хто вас слухає, мене
слухає».
Отож, нехай Божі істини вкоріняються у наші серця і видадуть плід
досконалості і святості. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
|
