З таїнством Святого Хрещення пов'язано безліч забобонів, які
для деяких християн стали звичайними явищами і невід'ємними частинами
життя. Дуже прикро, що переступаючи поріг храму людина приносить із
собою ці марновірства і продовжує жити як язичник, хоча називає себе
християнином. Цих забобонів дуже багато і написати про всі в одній
статті неможливо, тому розглянемо найпоширеніші з них.
Одне з найпоширеніших марновірств – це: «Чи може дівчина першою
хрестити дівчинку? Говорять, що якщо першу хрестити дівчинку, а не
хлопчика, то хресна віддасть їй своє щастя...». Це твердження є
марновірством не обгрунтованим ні в Священному Писанні, ні в церковних
канонах і традиціях....
Інший дивний забобон, який неодноразово доводилося чути: «Чи можна
вагітній жінці бути хресною? Чи не вплине це якимось чином на її власну
дитину або похресника?». Звичайно, можна. Подібне заблудження ніяк не
пов'язане з церковними канонами і традиціями і також є забобоном. Участь
у церковних таїнствах може бути тільки на користь майбутній матері.
Священики яким доводилося хрестити в таких ситуаціях, запевняють, що
малюки народжувалися міцними і здоровими.
Дуже багато забобонів пов'язані з так званим «перехрещенням».
Причому, причини для такої божевільної дії інколи вказуються вельми
химерні і навіть смішні. Але велика частина з цих обгрунтувань мають
язичницьке і окультне походження. Ось, наприклад, один з найпоширеніших
забобонів, що мають окультне походження: «Чи правда, що для зняття
«порчі», наведеної на людину, необхідно наново перехреститися, а нове
ім'я зберегти в таємниці, щоб нові спроби чаклунства не діяли, оскільки
чаклують саме на ім'я?». Чесно кажучи, від подібних заяв хочеться від
душі посміятися. Але, на жаль, тут не до сміху.
До якої ж язичницької темноти треба дійти віруючій людині, щоб
вирішити, що хрещення – це якийсь магічний ритуал, своєрідна протиотрута
від «порчі». Протиотрута від якоїсь невизначеної субстанції, визначення
якої ніхто навіть і не знає. Що є ця примарна «порча»? Навряд чи хтось з
тих, хто її так боїться, зможе чітко відповісти на це запитання. Це і
не дивно. Замість того, щоб шукати в житті Бога і виконувати Його
заповіді, «церковний» народ із завидною старанністю шукає у всьому матір
всякого зла – «порчу». Часто джерелами цих марновірств є діячі
окультних наук, тобто ворожки, екстрасенси, цілителі й інші «обдаровані»
особи. Ці невтомні «генератори» новомодної окультної термінології
заради спокушання людини йдуть на всілякі прийоми. У хід йдуть і родові
прокляття, і вінці безшлюбності, і кармічні вузли доль, привороти з
відворотами і інша окультна нісенітниця.
І всього лише, що треба зробити, щоб позбавитися від всього цього –
«перехреститися». І «порчі» як не бувало. І сміх і гріх! Але багато хто
клює на ці антицерковні прийоми і біжать в храм на «повторне хрещення».
Добре, якщо скажуть про те, звідки у них таке гаряче бажання
перехреститися, і їм відмовлять в цьому святотатстві, заздалегідь
пояснивши, чим може обернутися відвідування окультистів. А деякі і не
говорять, що вже хрещені і хрестяться повторно.
Є й такі, які хрестяться по кілька разів, оскільки попередні хрещення
«не допомогли». І не допоможуть! Більшої зневаги над таїнством і уявити
важко. Людина один раз народжується фізично, знову повторити це вона
ніяк не може. Так само – тільки один раз людина може народитися для
життя духовного, тому хрещення може бути тільки одне.
Варто сказати пару слів і про ім'я, яке так радять поміняти «добрі
люди». Ім'я людині нарікається на восьмий день від народження, але
оскільки багато хто не знає про це, то в основному молитва на наречення
імені читається священиком безпосередньо перед хрещенням. Напевно всі
знають, що ім'я нарікається людині на честь якого-небудь із святих
угодників. І саме цей святий і є нашим покровителем і заступником за нас
перед Богом. І, звичайно ж, потрібно, щоб кожен християнин якомога
частіше закликав свого святого і просив його молитви перед престолом
Вседержителя. А що ж виходить насправді? Мало того, що людина нехтує
своїм ім'ям, але ще нехтує і своїм святим, на честь якого вона названа. І
замість того, щоб у момент біди або небезпеки закликати на допомогу
свого небесного покровителя – свого святого, займається відвідинами
ворожок і екстрасенсів. «Нагорода» за це буде відповідна.
Можна зустріти інколи заблудження, що не можна хреститися в піст.
Мабуть, по аналогії з тим, що в піст не не роблять весіль, люди те ж
думають і про Хрещення.
Є дуже багато й інших різноманітних забобонів, пов'язаних із
таїнством Хрещення, серед них: у високосний рік треба хресних вибирати
тільки з родичів; якщо немовля в час хрещення стискається, плаче або
чхає – житиме, якщо мовчить і витягується – помре; жінка народила дитину
і 40 днів не буде її нікому показувати, окрім родичів і майбутньої
хресної: боїться, що «зглазять» чи «наврочать»; не можна хресним (а може
і не тільки їм) в день хрестин подавати милостиню, а то долю (за іншою
версією – життя) того, хто хреститься можна віддати разом з грошима в
руки того, кому подаєш; той хрестик, який був при хрещенні, краще не
носити щоб не загубити (погана прикмета); дівчині не можна бути хресною
дівчаток – заміж не вийде; якщо твій небесний покровитель зарахований до
лику святих в сонмі мучеників, то і ти на землі будеш мучитися.
Дуже популярні такі забобони: руку дитинки потрібно перев'язати
червоною ниткою для того, щоб не «зглазили»; шпилька чи булавка
прищеплені до дитячого одягу захищають від «вроків»; коли вперше (і не
тільки) бачиш новонароджену дитину потрібно тричі символічно плюнути на
дитя, знову ж таки, щоб не наврочити; якщо в хресної матері місячне
очищення, то, щоб не зашкодити похреснику, потрібно промовити певне
«закляття» (обійдемось без тексту), або насипати у взуття пшона чи іншої
крупи – тоді все буде добре.
Все це – дурниці й забобони, довіряти яким для християнина є гріхом.
Підводячи підсумок, потрібно відзначити, що Таїнство Хрещення – це
велике таїнство, і підхід до нього повинен бути благоговійним і
обдуманим. Сумно буває бачити людей, що прийняли таїнство хрещення і
продовжують жити колишнім гріховним життям, вірячи у різноманітні
забобони. Хрестившись, людина повинна пам'ятати, що тепер вона –
християнин, воїн Христовий, член Церкви. Це зобов'язує до багато чого. В
першу чергу до любові до Бога і ближніх. Тож нехай кожен з нас, виконує
ці заповіді. Тоді ми зможемо сподіватися на те, що Господь введе нас в
Царство Небесне. Те Царство, шлях в яке відкриває нам таїнство Хрещення.
А ті, хто вірять у ці забобони, нехай поспішать очистити свої душі
покаянням у гріху марновірства.
Джерело: ugcc.km.ua
|