Внутрішній устрій церков - Наш обряд -  - Каталог цікавого!

Хоч назовні храми відрізняються поміж собою стилем, проте всі вони мають в основному той самий внутрішній устрій. Кожна церква всередині є влаштована так, щоб відповідати вимогам спільного богопочитання та окремим вимогам того чи іншого обряду. Церкви візантійсько-слов’янського обряду діляться всередині на три частини: притвор, храм вірних і святилище.

Притвор, або пристінок, – це перша частина церкви, куди входиться ззовні через великі двері. Тут колись стояли ті, які готувались до святого таїнства Хрещення, звані оголошені (катехумени), також каянники, а часом і грішники та єретики, щоб могти пізнати Христову віру. Тут вони діставали науки з катехизму, бо їм не було дозволено входити в середину церкви, тобто до храму вірних. У притворі була також хрестильниця з водою, і тут відбувалась Свята Тайна Хрещення. Тому-то ще й тепер цей обряд починається в притворі. Тут чекають куми з дитиною до хресту.

Церковний устав велить відслужувати в притворі часи, литію, повечір’я, північну. Там священик відчитує молитву «жінці-породіллі» перед введенням її в храм, там відбувається чин похорону із внесенням тіла померлого. Притвор ще з давніх часів був відділений від храму вірних стіною із одними або трьома дверми.

Середня частина церкви – це храм вірних, властиво храм, де збираються вірні (охрещені) на молитву, на богослужіння. Посередині храму вірних стоїть тетрапод, себто чотирикутний столик, на якому є хрест, образ та свічки. Тетрапод має й іншу назву – аналой. При ньому відправляються святі Таїнства – хрещення й вінчання, парастаси, панахиди та різні чини освячення й благословення. На самому переді у храмі вірних є по боках так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, хористів і церковної прислуги. Між крилосами посередині є амвон, тобто трохи підвищене місце, на якому священик читає Євангеліє і проповідує, диякон співає ектенії.

Храм вірних відділений від святилища іконостасом, який стоїть на підвищенні, званім солея. Іконостас – це перегородка, яка складається з ікон, розміщених у кілька рядів, званих ярусами. В іконостасі є троє дверей. Середні двері, найбільші, називаються царськими або райськими, бічні південні – дияконськими, а північні – північними або паламарськими. На царських дверях, або вратах, є ікони Благовіщення Пресвятої Богородиці й чотирьох євангелістів, над царськими вратами – ікона Тайної Вечері, з правої сторони царських врат – ікона Спасителя, а з лівої – Божої Матері. На південних дверях є ікона архідиякона Стефана, а на північних – архідиякона Романа Сладкопівця. Замість архідияконів можуть бути зображені ангели, архангели й інші безплотні духи. Справа від південної ікони має бути ікона храмового патрона, а зліва від північної сторони – ікона найбільш почитаного святого, як святого отця Миколая, святого Івана Хрестителя та інших. Ці ікони першого ярусу іконостасу називаються намісними іконами і становлять основну частину іконостасу. Царські, або райські врата бувають звичайно ажурно різьблені – з виноградною лозою і пшеничними колосками. У більших храмах, в яких це дозволяє конструкція, бувають дво-, три- і більше ярусні іконостаси. У другому ярусі вміщені ікони дванадцяти найважливіших свят року, до яких належать:

1. Різдво Пресвятої Богородиці.
2. Воздвиження Чесного Хреста.
3. Різдво Господа нашого Ісуса Христа.
4. Богоявлення Господнє (Йордан).
5. Стрітення Господнє.
6. Благовіщення Пресвятої Богородиці.
7. Воскресіння Господнє.
8. Вхід у храм Пресвятої Богородиці (Введення).
9. Преображення Господнє.
10. Успіння Пресвятої Богородиці.
11. Зіслання Святого Духа на апостолів.
12. Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа.

У третьому ярусі на іконах зображено дванадцять апостолів і між ними Христа-Царя. У дальших ярусах зображені пророки і мученики та інші святі, переважно ті, що вийшли з українського народу і яких свята Церква найбільше почитає. Зверху іконостасу є хрест, під яким зображена Божа Мати і святий Іван Богослов.

Царські врата називають також райськими, тому що вони відкривають вхід до престолу Небесного Царя, немов до самого раю. Іконостас представляє в образах цілу історію і славу відкуплення людського роду, яке довершив Христос і його продовжує через Свою Церкву, її святителів, учителів та священнослужителів.

Царськими вратами – святими дверми можуть входити тільки священнослужителі, одягнені в церковні ризи під час Богослужінь, а бічними – входить церковна прислуга.

Святилище, або вівтар, – це найголовніша частина Божого дому, і сюди можуть входити тільки люди з церковної прислуги. Вступ жінкам до святилища – недозволений. Хто входить до святилища і виходить з нього, робить знак святого хреста і низький поклін.
Свята Трапеза, або престол являє собою чотирикутний і рівнобічний стіл, що стоїть посередині святилища. На престолі відправляється Божественна Літургія. Свята Трапеза має бути посвячена архієреєм уложенням мощів і помазана святим миром, згідно чину освячення престолу. Святі мощі можуть не вкладатися в престол, а бути в антимінсі. Свята Трапеза має три покривала. Спідній обрус називається катасаркос, верхній обрус зветься індиктіон. Посередині на Святій Трапезі знаходиться лляна або шовкова хустина із зображенням похорону Христа Спасителя, чотирьох євангелістів і знаряддя Христових страстей. У цій хустині зашиті мощі котрогось святого. Цей платок називається антимінс. Антимінс є настільки важливою частиною напрестольного покривала, що без нього не дозволено служити Божественну Літургію, крім випадку, коли святі мощі вкладені в престол. Антимінс посвячує архиєрей під час Божественної Літургії у Великий Четвер. На складеному антимінсі кладеться святе Євангеліє.

За антимінсом на престолі знаходиться ковчег у формі малої церковці або гробу Спасителя, що зветься кивот, у якому, в золоченій посудині, зберігається Пресвята Євхаристія.
За престолом стоїть семисвічник, який символізує Сім Святих Тайн. На Святій Трапезі, побіч Святого Євангелія, лежить ще хрест – знаряддя, на котрому поніс страсну смерть Христос Спаситель. Хрест роблять з металу або з дерева. На хресті намальовано розп’яття. Над головою Спасителя – Бог-Саваот, з правого боку – Богоматір, з лівого – святий Іван Богослов, а внизу череп і дві схрещені кості, як символ перемоги Христа Господа над смертю. На зворотньому боці хреста – зображення Воскресіння Господнього, а може бути також знаряддя його страстей. Хрест, який лежить на престолі, називається напрестольним, а хрест за престолом, з держаком, називається запрестольним.

Зліва від престолу, у святилищі, знаходиться проскомидійник, або стіл предложення, на якому священик відправляє проскомидію перед Службою Божою, і з якого, на Великому вході, під час Служби Божої, приготовані святі Дари переносяться на престол. Зі святилища є вхід до захристії, тобто окремої кімнати, де переховуються ризи, святий посуд ті інші святі речі, потрібні для відправи Служби Божої та інших богослужб.

("Основні поняття літургіки")