Приготування до богослужіння - Наш обряд -  - Каталог цікавого!

До участі у богослужінні, яке є подією небуденною, готуємося тілесно й духовно. Антоній Сурозький з цього приводу писав: «До храму збираєшся з того моменту, коли прокидаєшся, і знаєш: я йду на зустріч з Живим Богом. І одягаєшся по-іншому, і готуєшся по-іншому, намагаєшся, щоб не було зайвих розмов, щоб ніщо недостойне не розсіювало тієї глибини, що в ній одній можна пережити зміст храму». Святе Письмо містить вимогу примирення з ближніми перед тим, як маємо відвідати храм, вказуючи таким чином на незвичайність того, що відбувається під час богослужіння (див. Мт. 5, 23-24). Бо якщо ми не дбаємо про стан своєї душі, то зовнішні прояви нашої релігійності є нещирими.

Віддавна існував звичай іти до церкви, проказуючи певні молитви. їх можна почати словами: «Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні». Далі промовляти тропар, кондак чи інші молитви конкретного дня, «Ісусову молитву» або 50-й чи 90-й псалом. Перед самим храмом треба перехреститися і, входячи, можна проказувати молитву: «Увійду в дім Твій і поклонюся храмові святому Твоєму в страсі перед Тобою. Господи, веди мене справедливістю Твоєю; заради ворогів моїх вирівняй мою дорогу перед Тобою. Бо в їхніх устах немає правди; серце їх суєтне, горло їх – гріб відкритий, облесний їхній язик. Суди їх, Боже! Нехай відпадуть від власних замірів; за їхніх переступів силу відкинь їх, бо багато прикростей учинили Тобі, Господи. А всі, що на Тебе надіються, нехай звеселяться повіки; і нехай радіють, і Ти оселишся між ними, і будуть Тобою хвалитися всі, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословляєщ праведника, Господи, ласкою, мов щитом, вкриваєш нас».

Дуже актуальним є запитання, особливо молодих людей, чи існують вимоги щодо одягу вірних на богослужіннях?

Одяг, окрім основної функції – служити накриттям для нашого тіла, має ще й іншу функцію – виражальну. В сучасному суспільстві ця остання функція, хоч дещо знівельована, однак і надалі присутня. В чому вона полягає? Одягаючись у певний одяг, ми ніби являємо себе назовні, «розповідаємо» про себе, про свої наміри тощо. Наприклад, коли ми бачимо людину в уніформі, то розуміємо, що це – військовослужбовець. По-особливому ми одягаємося у відповідальні моменти нашого життя, такі, як шлюб, похорон тощо. Богослужіння, як незвичайна подія, тобто зустріч з Богом, також передбачає певне зовнішнє приготування, яке ми чинимо, одягаючись відповідно до того, чим маємо намір займатися. Готуючись внутрішньо до молитовного зосередження на Літургії, людина не одягатиметься в одіж, яка виражає зовсім інші, часом несумісні з християнським благочестям наміри й прагнення. Хоч «все мені можна...», але не забуваймо, що «...не все корисно» (пор. 1 Кор. 6, 12). Християнське богослужіння за своєю природою спільнотне, тому, бажаючи брати у ньому участь, мусимо зважати на добро інших його учасників. Це означає, що, коли ми зібралися молитися разом, то наш зовнішній вигляд не має бути зухвалим, викличним і не відволікати уваги інших від і того, що відбувається у храмі. Біблійні приписи щодо одягу в храмі дуже конкретні, однак світська мода мінлива. Те, що тисячу років тому вважалося зухвалим і непристойним, тепер зустрічається на кожному кроці й уже не викликає обурення. Тому, напевно, слушно буде намагатися не лише дотримуватися конкретних біблійних приписів, а зважати на те, для чого ці приписи були встановлені. А в них заборони щодо одягу встановлені для підкреслення святості місця, у якому перебуваємо, святості події, у якій беремо участь, і любові до ближніх, з якими разом молимося.
Окремо слід згадати про мобільні телефони, з якими ми заходимо до храму. Кожний з нас, мабуть, був свідком того, коли у найурочистіший момент літургії звучав телефонний дзвінок. Тому пам’ятаймо, що перед входом до храму дзвінок телефону слід вимикати.

За матеріалами книги Тараса Шманько
"Як поводитися у храмі"