У ІІІ столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий
тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем. При кінці ІІІ
століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші
свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам
Нікейський Собор, котрий каже, щоб помісні собори відбувалися "один
перед Чотиридесятницею, щоб після усунення всякого неладу чистий дар
приносився Богові, а другий під осінній час" (Правило 5).
Хоч говоримо про 40-денний піст, але у Східній Церкві він триває
тільки 36 з половиною днів. Сім тижнів посту без субот і неділь — це 35
днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед
празником Пасхи, що також уважається посним, і тоді наша 40-ця матиме
36 і пів дня, що становить одну десяту цілого року.
Латинська Церква має 6-тижневий піст, бо вона й суботу зачисляє до
посних днів, тобто у практиці й на Заході 40-ця мала тільки 36 днів. Та
щоб мати повних 40 днів посту, латинська Церква в VII сторіччі додала ще
чотири дні на початку посту. Тому Захід починає тепер свій піст у т.
зв. "Попільну середу", тобто в середу нашого першого тижня посту.
Число 40, як числа 3, 7 і 9, з давніх-давен мало символічне значення.
Тому воно ввійшло і до передпасхального посту радше в символічному,
аніж буквальному значенні. У Старому Завіті читаємо про 40 днів потопу
(Бут. 7, 4), про 40-літню мандрівку Ізраїля пустинею (Чис. 14, 33), про
40-денний піст Мойсея, поки він дістав від Бога таблиці закону (Вих. 34,
28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (1 Цар. 19, 8). У
Новому Завіті святе Євангеліє говорить, що 40-го дня Йосиф і Марія
принесли Дитятко-Ісуса до святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в
пустині (Мт. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого
воскресіння (Ді. 1, 2).
Посні богослужіння різняться від звичайних богослужінь тим, що
мають більше молитов, більше псалмів і більше читань, передусім зі
Старого Завіту. Увесь Псалтир під час посних богослужінь перечитують
два рази щотижня. Головне тут, що з усіх посних відправ пробивається
великий дух покути й жалю за гріхи. Посні стихири на вечірні чи утрені
своїм змістом або оплакують гріхопадіння людини, або закликають до
покути й жалю, або підносять користь посту й добрих діл, або поручають
панування над змислами чи практику чеснот. "Постімося постом милим і
приємним Господеві, — каже стихира на стиховні вечірні першого понеділка
посту, — правдивий піст це відчуження від злого, здержання язика,
відкинення ненависті, відлучення похотей, обмови, неправди і ламання
присяги, — усе те залишити — це справжній піст". А на стиховні утрені
понеділка першої седмиці посту співаємо: "Настав піст, мати чистоти,
викривач гріхів, проповідник покаяння, життя ангельське і спасення
людей: вірні закличмо: "Боже, помилуй нас!".
Хоч наші часи принесли багато змін щодо церковних законів, традиції й
дисципліни, все-таки й сьогодні час Чотиридесятниці має своє велике
значення для нашого духовного життя. Може сьогодні через різні причини
ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й
сьогодні над нами тяжить обов'язок духовного посту, боротьби з нашими
гріхами і злими нахилами, обов'язок молитви, практики чеснот та добрих
діл. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою метою
святого Великого посту.
|