Пратулинських мучеників - Релігійний календар -  - Каталог цікавого!

Синод єпископів УГКЦ постановив доповнити церковний календар нашої Церкви "святом в честь пам’яти християнського подвигу Пратулинських мучеників". Поминати Пратулинських мучеників вирішено 23 січня.

В кінці 1873 року парафіяльний священик Пратулина о.Йосиф Курманович, боячись арешту за неприйняття ним православ’я відслужив Різдвяну Літургію і покинув село та перейшовши кордон з Австрією переселився в Галичину. Парафіянам він сказав, що скоро влада заборонить греко-католицьку церкву.

У січні 1874 року Маркел Попель відправляє в Пратулин перейшовшого в православ’я галицького москвофіла о.Леонтина Урбана, якому парафіяни відмовилися віддати ключі від церкви. На скаргу о.Урбана в поліцію, до села прибув царський поліцейський виконавець Катунін, який повторив вимогу, на яку ще раз отримав рішучу відмову. Через кілька днів, 24 січня Катунін та о.Урбан повернувся до Пратулина із сотнею солдат під командуванням полковника Штейна. Коло церкви зібралось понад 500 вірних греко-католиків з метою захистити право на свій храм. Коли солдати вишикувались вздовж зовнішнього боку паркану, що оточував церкву, почались останні переговори. Данило Кармаш тримаючи розп’яття в руках нагадав Катуліну про його попередні запевнення, що уряд не має наміру зробити з них православних. Згідно спогадів очевидців його слова звучали так:

"Пане начальнику. Коли ви забирали в нас органи ти запевняв нас, що уряд не має наміру накидати нам православія. Ти казав, що якби хтось захотів від нас чи нашої церкви чогось більшого, то тоді ми можемо всі, старі і молоді брати палиці і випровадити з села кожного хто втручається до нашої церкви і віри, навіть якщо це будеш ти сам. Ти сам нас навчив стояти тут в обороні нашої церкви і віри, коли нам через попа хочете накинути православіє, а святу церкву осквернити. Сьогодні ти судиш пане, свою власну справу і свої слова. Не взяли ми однак палиці, як ти нам казав, хочемо стати і померти беззахисні коло святого порогу нашої церкви."

Тим часом полковник Штейн наказав солдатам перегрупуватись і за допомогою багнетів звільнити собі вхід до храму. Деякі жителі села самі колись служили в царській армії і знали що закон забороняє насильство військових над мирним населенням. Бачачи приготування солдат, один з вірних на ім’я Фелікс Осип’юк нагадав, що відносно царської постанови бити нікого не дозволено і якщо солдати на це підуть то парафіяни будуть оборонятись як можуть. Проте, він додав, що в разі коли "цар вповноважив вас нас убити то люди готові загинути за Бога і віру і ніхто не відступить перед смертю ні кроку". Після цього солдати перебрались через паркан, і за допомогою прикладів та багнетів почали прокладати собі дорогу до дверей церкви, однак були зустрінуті каміннями і піднесеними догори палицями. Тоді полковник Штейн відкликав солдат назад, наказав заряджати зброю і розгорнути військовий штандарт. Бачачи такий розвиток подій Данило Кармаш підняв над головами розп’яття, яке тримав та закликав всіх викинути каміння і палиці оскільки "Це не бійка за церкву, а війна за Христа віру". Сурмач просурмів сигнал "в атаку" і під бій барабанів був відданий наказ відкрити вогонь. Розстріл припинився через випадкове попадання кулі у свого ж солдата одним із стріляючих. На місці загинуло 9 чоловік, ще 4 померли вдома від смертельних поранень.

Ось всі їхні імена:

- Данило Кармаш
- Вінкентій Левонюк
- Іван Андреюк
- Констянтин Лукашук
- Максим Гаврилюк
- Михайло Ваврищук
- Лука Бойко
- Ігнатій Франчук
- Микита Грицюк
- Констянтин Бойко
- Пилип Герилюк
- Онуфрій Василюк
- Вартоломій Осип’юк

Тіла тих 9-ти, що були вбиті на місці, цілу добу лежали непохованими на сільському цвинтарі, поки не були скинені в спільну могилу, місце якої зрівняли із землею, з метою приховати його від навколишніх мешканців. Крім 13 загиблих, унаслідок розстрілу було поранено близько 180 осіб. На Сибір було вивезено понад 580 осіб. Після прибирання місця від слідів розстрілу, церкву переосвятили, але люди туди вже не ходили; в 1886 році споруду розібрали.

6 жовтня 1996 року на 400-ту річницю Берестейської унії Папа Іван Павло II проголосив мучеників з Пратулина блаженними. В українській греко-католицькій церкві укладено акафіст і молебень до Пратулинських мучеників.

Католицька церква вшановує їх пам’ять 23 січня.