 Бути Церквою означає не адмініструвати, а
виходити до людей і нести їм радість Євангелія. Про це Папа Франциск
пригадав австрійським єпископам за підсумками візиту «Ad limina
apostolorum», який вони здійснювали наприкінці січня.
У промові, підготованій з нагоди спільної зустрічі з ієрархами, яка
відбулася після завершення особистих розмов, Святіший Отець зазначив, що
це були «дуже інтенсивні зустрічі». Глава Католицької Церкви згадав про
роки, «позначені симпатією австрійців до Церкви та до Наступника
святого Петра», яку можна було побачити під час «щирого прийняття»
Венедикта XVI під час його візиту до Австрії 2007 року. Однак «настав
непростий для Церкви період», одним із симптомів якого є «тенденція до
зменшення кількості католиків серед загальної кількості населення». Але
такий розвиток справ «не повинен застати нас інертними, а, навпаки,
повинен стимулювати наші зусилля у новій євангелізації, яка завжди є
необхідною».
З іншого боку, як зауважує Папа, «відзначається зростання готовності до
солідарності, «Карітас» та інші харитативні починання отримують щедрі
пожертвування». І це одна з причин бути вдячними Богові за те, «що
Церква в Австрії здійснює для спасіння вірних та для добра багатьох
людей». «Однак, – додає Святіший Отець, – ми не повинні лише
адмініструвати те, що отримали, що нам доступне, Божу ниву слід постійно
обробляти, щоб також і в майбутньому вона приносила плід. Бути Церквою
не означає управляти, але виходити до людей, бути місіонерами, нести
людям світло віри та радість Євангелія. Не забуваймо, що спонукою наших
християнських зобов’язань у світі не є якась філантропічна ідея, не
невиразний гуманізм, але Божий дар, дарунок божественного усиновлення,
отриманий у Хрещенні. І цей дар одночасно є завданням. Божі діти не
ховаються, але, радше, несуть у світ радість, яка випливає з Божого
синівства».
Все це, за словами Папи, означає намагатися вести святе життя, не
миритися з гріхом, усвідомлюючи, що «свята Церква завжди потребує
очищення». На думку Наступника святого Петра, «серцем євангелізуючої
Церкви» повинна стати родина, яка, на жаль, у західному світі «переживає
глибоку внутрішню кризу». «Глобалізація та постмодерний індивідуалізм
сприяють такому стилеві життя, який утруднює розвиток та стабільність
взаємин між особами та не полегшує підтримку культури сім’ї. І тут
відкривається нове місійне поле для Церкви», – зазначає Святіший Отець,
додаючи, що дбання Церкви про родину «розпочинається від доброго
приготування та належного супроводу наречених, як також від вірного та
чіткого викладення доктрини Церкви про подружжя й сім’ю».
Папа також наголосив на ролі пароха, як провідника громади, який,
однак, повинен розраховувати на дієвий вклад та допомогу різних
співробітників, також і мирян. Не слід піддаватися загрозі «применшувати
роль сакраментального служіння священика».
«У наших селах і містах, – підсумовує Святіший Отець, – є відважні
люди, а є боязкі, існують христиияни-місіонери, а інші є приспаними. Є
також багато таких, які перебувають в пошуках, не завжди це
усвідомлюючи», а тому слід пам’ятати, що «нести людям Божу любов та
спасіння в Христі Ісусі є завданням кожного охрищеного».
Радіо Ватикан
|
