Коротка історія

Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день жидівської Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Роковини Христової смерті були для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея (к. 125 — к. 203), про яке говорить історик Церкви Євсевій (к. 260 — к. 340), перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежу­вався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою.

У ІІІ столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем. При кінці ІІІ століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам Нікейський Собор, котрий каже, щоб помісні собори відбувалися "один перед Чотиридесятницею , щоб після усунення всякого неладу чистий дар приносився Богові, а другий під осінній час" (Правило 5).

Хоч говоримо про 40-денний піст, але у Східній Церкві він триває тільки 36 з половиною днів. Сім тижнів посту без субот і неділь — це 35 днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед празником Пасхи, що також уважається посним, і тоді наша 40-ця матиме 36 і пів дня, що становить одну десяту цілого року.

Латинська Церква має 6-тижневий піст, бо вона й суботу зачисляє до посних днів, тобто у практиці й на Заході 40-ця мала тільки 36 днів. Та щоб мати повних 40 днів посту, латинська Церква в VII сторіччі додала ще чотири дні на початку посту. Тому Захід починає тепер свій піст у т. зв. "Попільну середу", тобто в середу нашого першого тижня посту.

Число 40, як числа 3, 7 і 9, з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до передпасхального посту радше в символічному, аніж буквальному значенні. У Старому Завіті читаємо про 40 днів потопу (Бут. 7, 4), про 40-літню мандрівку Ізраїля пустинею (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея, поки він дістав від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (1 Цар. 19, 8). У Новому Завіті святе Євангеліє говорить, що 40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко-Ісуса до святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в пустині (Мт. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого воскресення (Ді. 1, 2).

Хоч наші часи принесли багато змін щодо церковних законів, традиції й дисципліни, і хоч після Другого Ватиканського Собору прийшло значне злагіднення всіх постів взагалі включно з Великим постом, все-таки й сьогодні час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні через різні причини ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й сьогодні над нами тяжить обов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими нахилами, обов'язок молитви, практики чеснот та добрих діл. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою метою святого Великого посту.

Проповідь

Ось ми вступили у благодатний час Великого Посту 2011! Вершиною його будуть покаянні пісні канону святого Андрея Критського, який допоможе кожному християнинові пригадати прекрасні вправи не тільки для душі, але й для тіла – поклони. В помешканнях віруючих християн лунатиме молитва: «Претерпів ти за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!».  Церква увійшла в час Великого Посту. Окрім календаря із значком «Риби» в середу і п’ятницю чи ще щось є для нас вартісне в обмеженні себе від їжі або гучних забав. Переважно в нашій свідомості відбуваються переміни на кшталт: треба буде постити, робити собі особисті постанови (наприклад, без м’яса, кави, солодощів, телевізора, комп’ютера і так далі…), але це так важко. Повстають запитання: «Чи такий піст мені потрібен, або навіщо себе в чомусь обмежувати, бо й так важко жити? Для чого мені все це? А, може, я взагалі не знаю чим є Великий Піст?»

У пошуках відповіді відкриваємо книгу «Хліб мій щоденний» (Книга ІІ-ІІІ) і читаємо: «Моя дитино, нехай вдячність ніколи не залишає твого серця. Ти навіть не уявляєш, що багато чим ти повинен завдячувати Мені. Давши тобі кожен момент життя, пропоную тобі милосердя, коли грішиш. Посилаю тобі Свою ласку, щоб розбудити тебе до покаяння за твої гріхи. І щоб боротися проти майбутніх спокус. Усе це Я роблю для тебе, бо люблю тебе. Бажаю піднести тебе до небесної слави, хоч ти – «ніщо» (глава 22, стор.93).

Одна студентка сказала, що для неї великі герої – це батьки і вона вдячна їм за їхню любов, за те, що важко працюють, аби вона могла вчитися. Бути вдячним комусь можна за його любов і турботу. Якщо Великий Піст має бути для нас певним обмеженням себе в їжі чи розвагах, то це має бути не з аргументу, «бо так треба», але як наша відповідь-вдячність на Велику Любов Господа до нас. Бо Отець Небесний не пожалів свого Єдинородного Сина, але віддав Його на муки і терпіння, щоб викупити нас від гріхів і смерті (Пор. Ів. 3.16). А це найбільший подарунок, який міг дати Творець – Подарунок Любові. Коли в нас перебуває свідомість того, що зробив для кожного Ісус, тоді час Посту перестає бути «часом смутку і умертвлення», але стає моментом вдячності і радості.

Піст не Богові потрібен а тобі, брате і сестро! Із вдячності Господу за Його жертву я через обмеження шлунку, слуху, зору і зайвої інформації роблю у своєму серці місце для миру, милосердя, любові. Тобто, стаю сильнішим у протистоянні гріхові, чи будь-якому злу, яке намагається вчинити мене рабом. Бо до гріха і зла я надто швидкий, ніж до добра і милосердя. Піст допомагає запанувати над злом і зміцнитись у Божій Любові.

Піст – це не обмеження у вище згаданих справах, але привілей, який дає мені Ісус, щоб за Його прикладом вийти на пустелю (місце тихе, далеке від суєти і метушні світу) і перебувати сорок днів у молитві-єднанні з Богом (Чит. Єв. від Матея 4,1-11).

Під час посту Божа Благодать посилюється, але також диявол намагається працювати над тим, щоб вкрасти нам можливість усвідомлення своєї гріховності, визнання гріхів на сповіді, покаяння і навернення. Саме тоді, зокрема в середу і п’ятницю, коли постановиш поститися і молитися, сатана «запросить» тебе на день народження чи інший ювілей, «запропонує» з’їсти дещо з м’ясного, щоб покріпити тебе. Він (диявол) приведе близьких та знайомих тобі людей, щоб своїми балачками відтягнули твою увагу від найголовнішого – перебування з Богом.

Проси Духа Святого про силу і допомогу провести час Посту, як велику можливість подякувати Богові за все, зміцнити свою Любов до Нього і присвятити своє життя Йому. В пості ми співаємо на Утрені молитву, яка окреслює мету Великого Посту – це «Алилуя!», тобто у перекладі «Хвалімо Господа». Прославляй свого Спасителя за все, дякуй і люби Його міцно! Нехай слова Небесного Вчителя про піст стануть підказкою у його результативному проведенні: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6.16-18). Ти даруєш Богові крихітку, а Він віддасть тобі Безмежністю усього, чим Сам є, тобто Любов’ю. Амінь.

о. Володимир Сампара
"Сівач", березень 2011 Ч. 3 (138) рік 13

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".

Джерело: http://www.ugcc.org.ua