Народився в сім'ї італійського залізничника, був одним з п'яти дітей. Після отримання диплому в галузі хімії він вступив до семінарії в Вілья-Девото, недалеко від Буенос-Айреса. 11 березня 1958 року вступив в орден єзуїтів і продовжив свою освіту в студійних домах ордену. Новіціат проходив у Чилі, там він також вивчав гуманітарні науки. У Вищій колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, недалеко від Буенос-Айреса, він здобув ліценціат з філософії, вивчав також літературу, психологію і богослов'я в колегії Непорочної в Санта-Фе і колегії Спасителя в Буенос-Айресі.

Висвячений на священика 13 грудня 1969 року єпископом Рамоном Хосе Кастельяно, після чого продовжив навчання в Іспанії. Останні обіти в ордені єзуїтів склав 22 квітня 1973 року. Берґольйо був магістром новіціату в Вілья-Баріларі, професором богословського факультету, радником єзуїтської провінції і ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, провінційним настоятелем Аргентини (1973—1979). Після перебування деякий час у Німеччині він був духівником колегії Спасителя в Кордові, а потім знову ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігель.

20 травня 1992 року Папа Римський Іван Павло II призначив Хорхе Берґольйо титулярним єпископом Ауки, єпископом-помічником Буенос-Айреса. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня того ж року в кафедральному соборі Буенос-Айреса (головним святителем був архієпископ Буенос-Айреса кардинал Антоніо Куаррачіно, а співсвятителями — єпископ Мерседес-Луґан Еміліо Оґнєновіч і апостольський нунцій в Аргентині архієпископ Убальдо Калабрезі. 3 червня 1997 року призначений архієпископом-коад'ютором архідієцезії Буенос-Айреса; успадкував престол Буенос-Айреса 28 лютого наступного року, після смерті кардинала Куаррачіно. 6 листопада 1998 року призначений також ординарієм для вірних східних обрядів, що проживають в Аргентині і не мають власної ієрархії. Великий канцлер Католицького університету Аргентини і віце-президент єпископської конференції Аргентини.

На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001 року, Папа Іван Павло II надав архієпископові Берґольйо сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Сан-Роберто Белларміно. Брав участь у конклаві 2005 року, під час якого згадувався як один з можливих наступників Івана Павла II.

З 2005 по 2011 рік, упродовж двох каденцій, кардинал Берґольйо був головою єпископської конференції Аргентини.

13 березня 2013 року був обраний 266 Папою Римським. Взяв тронне ім'я Франциск, яке досі не використовувалося. Він став першим Папою в історії з-за меж Європи чи Північної Африки.

За матеріалами: http://uk.wikipedia.org
Джерело: "КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"