Від моменту подання документів про зцілення до визнання чуда і канонізації може пройти як мінімум рік, а то й більше, – вважає експерт канонізаційних справ, польський священик Габріель Бартошевські. Він розповів про ті процедури, які слід пройти у справі канонізаційного процесу блаженного Йоана Павла ІІ.

За словами о. Бартошевського, постулатор канонізаційного процесу Йоана Павла ІІ, о. Славомир Одер, подав до Конгрегації у справах канонізації святих документи стосовно зцілення, отриманого за заступництвом блаженного Папи. Тепер цю справу розглядатимуть у Конгрегації.

Спочатку постулатор повинен був, за згодою місцевого єпископа, провести етап процесу на території дієцезії, де це чудо відбулося. Треба було зібрати необхідні документи стосовно перебігу та лікування хвороби, а також підтвердити факт надприроднього втручання, вислухати свідків та особу, яка отримала зцілення, а також лікарів. Після цього акт справи передається до Конгрегації, там його реєструють, потім відкривають офіційну справу і проводять дослідження, чи отримання зцілення відбулося у відповідності до вимог канонізаційного права. У разі позитивної  думки Конгрегації видається декрет про дійсність процесу, що означає: представлений матеріал можна передавати для подальшого дослідження.

На першому етапі акт справи отримують двоє лікарів, які, кожен окремо, готують т.зв. легальну думку. Якщо вона позитивна, тоді акт справи передається наступним лікарям – сімом спеціалістам з цієї хвороби, – які вивчають справу, аби зрозуміти, чи зцілення було надзвичайним, таким, що виходить за межі рамок природи і можливостей лікування природними засобами. Потім відбувається засідання медичної комісії, під час якого обговорюється справа зцілення, і тоді проходить таємне голосування. Результат голосування може бути позитивним, але деколи лікарі висловлюють свої сумніви, застереження, які постулатор повинен з’ясувати у дієцезії. Бувають випадки, коли медична комісія не визнає зцілення надзвичайним, оскільки його – на її думку – можна пояснити природним чином.

Коли думка лікарів в абсолютній більшості позитивна, постулатор готує «Positio super miraculo». Її передають комісії із восьми консульторів-богословів. Їхнім завданням є вивчити справу і дати богословську оцінку зцілення. Вони вирішують, чи є тісний і нерозривний зв’язок між зціленням і молитвою, в цьому разі за заступництвом Йоана Павла ІІ. Між ними повинен бути тісний зв’язок, за короткий період часу, наприклад, під час новенни (новенна триває 9 днів).

На спеціальному засіданні теологи висловлюють свої думки, дискутують і голосують. Після їхнього позитивного рішення Конгрегація передає «Positio super miraculo» до Комісії кардиналів і єпископів. Комісія проводить остаточне вивчення справи та ухвалює рішення. Якщо й воно позитивне, кардинал-префект Конгрегації передає справу на затвердження та підпис Папі. Після цього Конгрегація редагує Декрет про чудесне зцілення. Тоді Церква стверджує, що сталося справжнє чудо, яке є підставою для канонізації.

Усі ці етапи повинні тривати певний період часу – рік, два, можливо, й більше. Звичайно, що ця справа може розглядатися позачергово (існує черга справ), але слід чекати, що повинен пройти принаймні рік. Поспіх не допомагає канонізаційним процесам. Слід зберігати спокій. На це потрібен час і багато молитов.

За матеріалами: Католицький Оглядач