Спогад про всіх святих спонукає нас задуматися над подвійним горизонтом людства, який символічно позначаємо словами «земля» та «небо». Цій темі Папа Бенедикт XVI присвятив повчання, виголошене опівдні, 1 листопада, перед молитвою «Ангел Господній».

Святіший Отець зазначив, що перше слово вказує на історичний шлях, а друге – на вічність, «повноту життя в Бозі». Таким чином, бачимо й Церкву в її подвійному вимірі, який називаємо «спільністю святих» – дійсністю, що бере свій початок на землі та осягає своє завершення у небі.

«У світі земному Церква є початком цього таїнства сопричастя, яке об’єднує людство, таїнства, повністю зосередженого на Ісусі Христі», – сказав Бенедикт XVI, пояснюючи, що Христос, як читаємо у Євангелії, помер за те, щоб наново зібрати розсіяних Божих дітей, а це Його діло надалі триває в Церкві. «Бути християнами, належати до Церкви, означає відкритися на цю спільність», – додав Святіший Отець, зазначаючи, що тими, хто дійсно жив цією динамікою є святі, і ті, яких проголосила Церква, і ті, які відомі лише Богові.

«В кожному з них, – вів далі Папа, – завдяки Своєму Духові, що діє через Слово та Святі Тайни, уприсутнився Христос. А бути об’єднаними з Христом у Церкві не скасовує особистості, але відкриває її, перемінює її силою любові, надаючи їй вже тут, на землі, вимір вічності». По-суті, це означає стати згідними з образом Божого Сина, здійснити задум, задля якого ми були створені, та відкритися на спільність з усіма членами Містичного Тіла Церкви, яка осягне свою досконалість в небі. «У сьогоднішньому святі ми маємо передсмак краси цього життя повної відкритості на Божий погляд любові», – сказав Бенедикт XVI, додаючи, що саме в святих ми бачимо перемогу любові над егоїзмом та смертю і лише віра у вічне життя може нас спонукати по-справжньому любити історію та світ, «без прив’язаності, зі свободою паломника, який любить землю за те, що її серце – в небі».

За матеріалами: Радіо Ватикан