У свято Пасхи впродовж Світлої седмиці у храмі біля іконостасу лежить єдиний загальний усім членам Церкви освячений хліб - артос. На артосі видніється знамено перемоги Христа над смертю – хрест або образ Воскресіння. В перший день Пасхи, після заамвонної молитви, артос освячується особливою молитвою і окроплюється святою водою. У суботу Світлого Тижня після Літургії артос розділюється віруючим. Яке ж призначення має артос?

Слово артос (по-грецьки - квасний хліб) - це є освячений хліб. Артос протягом усього Світлого Тижня займає в храмі найвидніше місце: зазвичай, його ставлять на тетрапод біля образу Воскресіння Христового, а наприкінці Пасхальних торжеств артос роздають вірним. Вживання артосу починається від самого початку християнства. У сороковий день по Своєму Воскресінню Господь наш Ісус Христос вознісся на небо. Учні та послідовники Христові знаходили втіху у молитовних споминах, згадуючи кожне Його слово, крок, дію та вчинок. Коли сходились на молитву, вони згадували Тайну Вечерю, причащались Тіла і Крові Спасителя. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб. Наслідуючи Апостолів, перші пастирі Церкви установили у празник Христового Воскресіння ставити в Церкві хліб - як явне вираження того, що страждаючий за нас Спаситель зробився для нас істинним Хлібом життя. На артосі є зображений хрест, на якому видно тільки терновий вінець, але нема Розіп’ятого: як знак перемоги Христа над смертю або зображується Воскресіння Христове. З артосом поєднане ще одне давнє церковне передання, що апостоли залишали за столом ще одну частину хліба – долю Пречистої Матері Господа на спомин постійного спілкування з Нею, а після трапези благоговійно ділили між собою цю частину. У східних монастирях цей звичай має назву Чин Панагії, тобто спомин про Пресвяту Богородицю. У парафіяльних церквах цей хліб Богоматері згадується один раз на рік у зв’язку з роздробленням артосу.

Посвячується артос особливою молитвою, покропленням свяченої води у перший день Святої Пасхи на Літургії після заамвонної молитви. На приготовленому місці (столі чи аналої), а в нас - це дуже часто на престолі - ставлять артос. Якщо приготовляють декілька артосів, то всі вони одночасно освячуються. Після кадіння навколо артосу читає священик установлену молитву. Прочитавши молитву, кропить артос святою водою. Існує ще такий звичай, - правда, він є поширений більше на півдні та сході України - коли після Літургії у Світлий Тиждень з артосом звершується хресний хід навколо Церкви. В суботу Світлого тижня після заамвонної молитви читається молитва на роздроблення артосу. Після чого його роздають вірним, але у нашій Церкві зберігся звичай роздавати артос у Томину (Провідну) неділю під час мирування. Частиці артосу, які ми отримуємо в храмі, повинні благоговійно зберігатись - як духі ліки від різних хвороб та немочей. Його споживають в особливих випадках, наприклад, у хворобі, і завжди зі словами «Христос Воскрес!». Зберігають артос, як і просфору, біля ікон у затишному місці.

Джерело: sv-paraskeva