 Український народ і ввесь цивілізований світ досі очікують на
достеменне вивчення Голодомору і розвінчання міфів про геноцид
українців у 1932-33 роках ХХ ст. Про це заявив предстоятель Української Греко-католицької
церкви СВЯТОСЛАВ (ШЕВЧУК) у Нью-Йорку, повідомляє Департамент інформації
УГКЦ.
Блаженніший СВЯТОСЛАВ наголосив, що події 1932-33 років є досить
маловідомими. На його думку, ще не всі в Україні мають відвагу говорити
про них правду, часто ці події замовчуються з ідеологічних чи навіть
опортуністичних причин.
Він назвав великим позитивом те, що сьогодні принаймні ніхто не може
заперечити того, що Україна – житниця Європи, пережила не один голод. «Це
лихо з різних причин пронеслося по землях України у 1921-23, 1932-33 та
1945-46 роках. Однак найбільш жахливим і штучно викликаним голодом,
якого, на щастя, ніколи не зазнали інші народи колишнього Радянського
Союзу, був великий голод 1932-33 років. Навіть сьогодні нам досить важко
назвати точну кількість жертв цього злочину. Найостанніші дослідження
кажуть, що за один рік померло щонайменше 4 мільйони людей», – наголосив глава УГКЦ.
Він нагадав, що цей штучний голод, викликаний в один із найбільш
урожайних років на українських чорноземах, був ретельно спланований
урядом Радянського Союзу. На думку предстоятеля УГКЦ, це було
випробовування «найдешевшої у світі зброї масового знищення».
Він нагадав, що ця акція геноциду українського народу була здійснена у
три етапи: перший – відокремити українську етнічну територію від решти
території Союзу і створити військову, ідеологічну та інформаційну її
ізоляцію; другий – насильно вилучити у декілька етапів усі без винятку
продукти харчування, які мало населення і які цього року дала земля;
третій – залишити повільно вмирати мільйони людей у страшних муках
голоду без можливості надати їм допомогу чи дозволити шукати харчування в
інших місцях.
Блаженніший СВЯТОСЛАВ вважає, що голод гірший за концтабори. «Повільно
вмирати з голоду є настільки жахливим, що одна жінка, яка пережила цей
голод у дитинстві, а потім була в'язнем Аушвіца, порівнюючи ці дві
тортури, стверджувала, що голод є чимось набагато страшнішим від
концентраційного табору, бо навіть в Аушвіці давали щось їсти. Усі ті,
що дивом вижили у часи Голодомору, одноголосно стверджують, що голод є
чимось страшнішим навіть за війну, оскільки на війні хтось усе таки може
врятуватися, а від такого штучного голоду спасіння практично не було», – зауважив глава УГКЦ.
На його думку, голод не лише нищить тіло, а й «глибоко ранить
людську душу, зароджує в ній страх, що паралізує волю для спротиву тій
ідеології, яка забирає свободу, і цей страх передається із покоління в
покоління. Ці рани можна зцілити лише за допомогою пам'яті». Ось
чому, на його переконання, пам'ятати про ці події є важливим не лише для
зцілення ран минулого, але й щоб запобігти повторенню подібних злочинів
у майбутньому.
Водночас предстоятель УГКЦ наголосив, що, пам'ятаючи про український геноцид, «ми
не шукаємо собі ворогів, на котрих би хотіли вилити наш біль і з ними
поквитатися. Ми є християнським народом. До цієї пам'яті нас кличе наше
християнське сумління, яке цією пам'яттю хоче проголосити усьому світу
правду про ці події і саме правдою про них попередити і запобігти новим
злочинам проти людства будь-якої ідеології».
|
