Сучасний священик - 28 Лютого 2011 - Парафія Пресвятої Трійці

«І вдягнеш Арона в священні ризи; помажеш його і освятиш його, щоб служив мені священиком» (Вих. 40, 13).

«Бо його вибрав Господь, Бог твій, з-поміж усіх твоїх поколінь, щоб він стояв на службі в ім'я Господа...» (Втор. 18, 5).

Священик – не святий, не святитель, а саме священик. Це слово відоме нам із дитинства, і коли ми його чуємо, то в нашій уяві постає поважний чоловік, який нібито є таким, як і інші, але водночас відрізняється від загалу. Священик завжди перебуває в центрі уваги, це людина особлива, яка, здавалося б, не має права на помилку, тим більше на вчинення навіть легкого гріха. З давніх-давен священик у громаді був уособленням не тільки святості, а й інтелігентності, прикладом для інших, і саме за його поведінкою визначали моральну поведінку у суспільстві.

Священик – це смертна людина, яка має величезний привілей бути посередником між Богом і людьми, перетворювати хліб і вино на Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, відпускати людям гріхи, чим перевищує навіть самих ангелів, які мають змогу постійно перебувати в благодаті Божій і оглядати невимовний Божий образ. Далеко не кожна людина усвідомлює собі постать і особистість священика, яким він насправді є, що чинить, а часто бачить священство як одну з багатьох «професій», спосіб заробітку грошей. Психологія сучасної людини більше ґрунтується на матеріальному боці життя, внаслідок чого фундаментальні колись духовні цінності стають архаїчними сільськими пережитками і втрачають своє первинне значення. Для сучасної, особливо молодої, людини релігія стає обтяжливим ритуалом, без якого можна обійтися, адже головною стала філософія вседозволеності, коли життям треба насолоджуватись, а не обмежувати себе якимись певними релігійними правилами. До чого мандрує цей світ? Невже така тенденція збережеться в майбутньому, якими будуть наслідки? І це все відбувається в той час, коли на Церкву і взагалі на християнську віру не накладають ніяких табу, не переслідують, не знищують. Саме на боротьбу проти розвитку таких явищ спрямована діяльність сучасного священика.

Він повинен бути добрим місіонером, тобто нести слово Боже усім вірним – мирянам своєї спільноти, і тим, хто вважає себе практикуючими християнами, і тим, кого інші вважають великими грішниками. У всьому цьому полягає основна місія достойного священика: спасати як добрий пастир своїм прикладом та повсякденною наполегливою працею, якомога більше людей прихиляючи до Бога. Правильне священиче служіння не зводиться до якоїсь однієї формальної роботи, а потребує самовідданої праці у багатьох напрямках християнського життя. Лише тоді можна принести людям максимальну користь, а Богу – радість і прославу. Звичайно, священик також людина і має свої будні, крім того він також не позбавлений боротьби з найрізноманітнішими спокусами, які рано чи пізно дають про себе знати кожній людині, а тому гідне священиче служіння вимагає не лише великої фізичної спроможності, але й великої душевної самовіддачі і самопожертви на благо ближніх.

Священик має бути готовим вирішувати нагальні та актуальні питання церковного життя, займатися екуменічною діяльністю, завдання якої – єдність Христової Церкви. Має бути готовим стати мучеником за віру, якщо цього буде потрібно, і як це часто було протягом історії християнства. Але і в мирний та спокійний час, коли маємо свою незалежну державу і можемо спостерігати вільний розвиток Церкви, відповідальність священиків перед Богом та важливість їхнього служіння не зменшується. І в наш час пресвітер може бути втіленням святості, взірцем для наслідування у духовному житті.

Він той, який іде в ногу з часом і одночасно проповідує одвічні християнські цінності та істини, власним прикладом переконує в їх дієвості і необхідності. Він не старається всім догодити, що у його поведінці було б тільки проявом відсутності життєвого досвіду, а вміє налагодити діалог з будь-якою людиною, навіть якщо вона дотримується іншого віросповідання.

Священик не боїться безпідставних пліток, але і з обережністю сприймає усілякі хвальби та прославляння, навіть якщо вони мають реальні підстави.

Він той, який завжди вислухає, порадить, допоможе і, уділяючи Святу Тайну Покаяння, не тільки відпускає гріхи, будучи інструментом Бога, але й дає добру раду людині, яка знаходиться у скрутному становищі і не знає, як далі діяти, оберігаючи її від розчарування та чинення інших, численніших і важчих гріхів.
Священик послуговується молитвою як найбільшою зброєю в руках духовного отця.

Без молитви і віри священство перетворюється на звичайну професію чи спеціальність, яку можна здобути кожному юнакові для покращення свого матеріального стану. Пастирське служіння зводиться лише до формальної відправи Богослужінь і уділяння Святих Тайн. Без цих двох постулатів священство втрачає свою сутність і сенс. Йому Богом дано більше, ніж іншим, але від нього і більше буде вимагатися.

Тільки по-справжньому відчуваючи Боже покликання, хлопець може стати добрим слугою Христа – хорошим священиком. Якщо чоловік бажає стає священиком, не відчуваючи того особливого поклику Господа, того внутрішнього голосу, який каже, чого людина має прагнути, він ніколи не буде справжнім пресвітером і дійсної користі людям як добрий пастир не принесе. Буде ставитися до священства як до професії і вважатиме щоденне священнодіяння рутинною працею, за яку захоче чималої платні від Церкви і від людей.

Наш світ – це світ грошей, влади, обману. Невже все це скоро витіснить із наших сердець фундаментальні християнські істини, постулати, норми? Основне завдання духовенства на сьогодні – прихилити до лона Церкви якомога більше людей, своєю щоденною самовідданою працею засвідчувати істинність християнської віри, наповнити нашу духовну сферу не символічними ритуалами, а живим Божим словом: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5, 16).

Юрій Ковальчук
Джерело: http://magazine.lds.lviv.ua