Проща до Крехова - 18 Листопада 2010 - Парафія Пресвятої Трійці

14 листопада група паломників з села Клузів здійснила прощу до Крехівського монастиря отців Василіан. Здається, весь божий світ сприяв нашим добрим намірам. Тригодинна дорога з молитвами на устах видалась нам зовсім короткою. Тепле осіннє сонце підкреслювало чудову природу буково-соснових пагорбів Розточчя, де біля підніжжя гори Побійної розташований монастир, заснований у ХVІІ столітті.

Радо зустрічає це відпустове місце всіх прочан. Серед прибулих був молодіжний хор з м. Пустомитів, який і супроводжував своїм чудовим співом Святу Божественну Літургію. Сповідь та Святе Причастя стали лише початком нашої прощі. Після Святої Літургії нас вітав протоігумен о. Василь Мендрунь і люб’язно представив нам брата, який розповів історію виникнення та відродження обителі.

З його розповіді ми довідались, що за переказами, монастир заснували монахи Києво-Печерської Лаври Іоїл та його товариш Сильвестр, які поселились у печері під назвою «Камінь Тимоша» близько 1618 року і заснували невеличку церкву Благовіщення та поруч каплицю Петра і Павла. Згодом власник Жовкви Станіслав Жолкевський подарував монахам землю під горою Побійною, де і було збудовано церкви, двінницю та інші будівлі. Монахи обнесли монастир і церкви високим муром з баштами і обкопали глибоким ровом. У 1899 році в монастирі був закладений фундамент новіціату, а в 1902 році митрополит Андрей Шептицький освятив нову будівлю і в ній стали проходити початкове навчання молоді монахи. Зараз Крехівський монастир – це школа новіціату, основа, з якої починається чернече життя. Новаки перебувають тут два роки, мають час, щоб пізнати себе, випробувати, підготуватися до наступного життя.

У монастирі знаходяться дві чудотворні ікони: Богоматері Верхратської та о6раз Святого Миколая.

Цікавим є той факт, що 25 червня 2001 р. Папа Іван Павло II правив Божу службу у Київському спорткомплексі «Чайка» на різьбленому престолі, спеціально привезеному з Крехівського монастиря (робота різьбяра Ігоря Косака, 1993 р.).

Великий відпуст в монастирі – 22 травня на свято літнього Миколая. Тисячі паломників з усіх куточків нашої країни, а також з-за кордону їдуть до Крехова, аби скласти свої слова подяки Господеві перед чудотворними іконами. Другий відпуст – 19 серпня, у день Преображення Господнього.

В цьому монастирі вже стало традиційним (започатковане у 1936 р) проведення тематичних Хресних Доріг в кожну останню неділю місяця.

Щоб глибоко роздумувати над страстями Ісуса Христа, ми також пройшли Хресним шляхом крутими схилами Побійної гори. Стація від стації ми благали Господа нашого: «Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий,помилуй нас і цілий світ...»

Неподалік від монастиря серед лісу є джерело Божої Матері.

За переказами, на цьому місці з’явилась Богородиця одній благочестивій жінці. Згідно зі свідченнями, вода має властивість не псуватися і дивним чином оздоровлює. Над джерелом споруджено капличку із фігуркою Богородиці.

«Богородице Діво радуйся…» молились ми на вервиці біля джерела, дякуючи Матінці Небесні за цілющу воду.

Сонце клонилося до заходу, а нам не хотілося покидати це святе місце, бо якось по особливому воно наповнювало нас душевним спокоєм, десь далеко за стінами обителі були наші земні турботи, тривоги і мирська суєта. Неначе ми побували у рідній батьківській оселі. Умиротворені та сповнені бажання знов і знову сюди повертатись, ми залишали Крехівський монастир Святого Миколая. Дорогою назад нас супроводжував «солодко-люблячий» погляд з образу Матінки Божої Крехівської, якій ми дякували нашими молитвами і піснями.

Прочанка,
парафіянка церкви
«Пресвятої Трійці» с. Клузів.