Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 707
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2011 » Квітень » 6 » Проповідь на Благовіщення
23:43
Проповідь на Благовіщення
Проповідь на свято Благовіщення

В місті Назареті в убогій хатині пливе постійна і щира молитва. Це дочка Йоакима роздумує про надприродні таємниці і розмовляє з Богом. Вона молиться за свій народ і за те, щоб Всевишній скоротив час випробувань і наблизив прихід Христа на землю. Вона дуже мріє стати наймичкою тої, яка Його народить, доторкнутись пелен, якими Його сповинуть. Вона вважає великим щастям мати можливість, хоч би здалеку, дивитися на Нього. Раптом всю кімнату освічує дивне, надприродне світло, у якому Марія бачить Ангела – небесного посланця. Хоч вона розуміє мову ангелів, бо часто розмовляла з ними, живучи в храмі, та що скаже їй цей несподіваний гість, вона не може передбачити. Її огортає страх. Ангел, заспокоюючи її, каже: «Не бійся, Маріє. Ти знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні і народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус»...А Марія сказала до ангела: «Як воно станеться, коли я не знаю мужа?» Ангел у відповідь сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе, тому святе, що народиться, назветься Сином Божим» (Лк. 1.28-35). В цю мить у її очах постають всі старозавітні пророцтва, з розповіді старців, але тепер у неї нема часу для роздумів, бо небесна постать може зникнути з-перед її очей, тому без вагань дає відповідь: «Я – слугиня Господня, нехай зі мною станеться по твоєму слову» (Лк. 1.38). І в цю мить відходить від неї ангел, а Марія ще довго роздумує над цим видінням.

Після Благовіщення Марія знала, що Вона вибрана небом бути матір’ю Христа, непорочно зачата, Вона єдина в світі має поєднати непорочність і материнство. Однак її огортає страх, її душа тремтіла від болю. Вона не знала, чи вдасться перенести труднощі, що чекали на Неї. Лиш тоді, коли почула перший плач, вдивлялася Йому в очі, Вона зрозуміла, що все це мусить відбутися, щоб жертва Христова була довершеною.

Вивчаючи життя Пресвятої Богородиці, у більшості з апокрифічної літератури, віруюча людина дізнається про те, що Матір Божа по-геройськи подолала всі труднощі, які для Неї приготувало небо і стала найкращою матір’ю. Для Свого Сина була матір’ю і одночасно вчителькою. Вона давала малому Ісусикові уроки Святого Письма, вчила читати і писати, розмовляти з ангелами. Пояснювала йому старозавітні пророцтва. Захищала Його в часи переслідувань. Вона вчила Його фізично працювати. Поважати інших. Любити своїх ворогів. Водила до храму. Благословляла кожне Його діло. Постійно подорожувала з ним і молилася за Нього, щоб Він вистояв у важкій агонії терпінь, які на Нього чекали. Крім цього, Вона вчила Його прикладом свого життя. Протягом всього життя Він бачив її зразкову поведінку, відчував її доброту і наслідував її ревність.

Дорогі матері, ви не можете у цю мить зрозуміти Божественних таємниць, всіх тих труднощів, які пережила Богородиця, але можете стати доброю мамою, якщо будете наслідувати Марію і покажете своїм дітям дорогу до храму, навчите їх читати Святе Письмо, розмовляти з Богом через молитву, молитися за своїх дітей і слідкувати за їх поведінкою.

Одного разу під час Італійсько-абіссінської війни італійці програли битву біля міста Адува. Багато італійських воїнів потрапило в полон. Серед них був син одинак побожної італійської вдови. Минуло багато місяців, але про звільнення в’язнів не було навіть мови. Одного дня на превелике здивування всіх, до табору полонених зайшов абіссінський імператор Менелик. Викликав цього італійського воїна і в присутності всіх прочитав листа від його матері. Лист був простенький, щирий і короткий: «Я – бідна, нещасна мати твого в’язня. Великий Царю! Змилосердься наді мною і верни мені мого сина. Я благаю тебе в ім’я Божої Матері. Тут, в нашій церкві, я поставила свічку перед престолом Пресвятої Богородиці і раптом, коли молилася ревно, побачила Матір Божу, яка ніжно всміхалася до мене, а згодом промовила: «Не журися, бо твій син скоро повернеться живим і здоровим. А зараз йди додому, напиши листа імператорові і попроси від мого імені звільнити твоє дитя». Тому від її імені пишу до тебе і уклінно благаю тебе: поверни мені сина».

Після почутого серед в’язнів запанувала нечувана тиша. Всі були зворушені до сліз. А імператор звернувся до полоненого і промовив: «Ти – вільний, можеш повернутися до своєї матері, яка чекає на тебе. Скажи своїй мамі, що не я, Менелик, дав тобі волю, але Марія. Вона є також і моєю матір’ю. Якщо вона скаже «так», то я не можу сказати «ні».

Цей лист так сильно вплинув на імператора, що він зібрав усіх в’язнів і відпустив їх на волю.

А тепер хочу спитати у вас: «Чи віримо ми в цю історію? Чи признали ми Марію за свою улюблену неньку? Чи переконані ми, що Вона всемогутня і може допомогти нам в цю хвилину і облегшити наші терпіння». Якщо скажемо «так», то дозвольте запитати, чому до цього часу ми так байдуже ставимося до Неї, чому не розкажемо про це своїм дітям і внукам, чому не беремо їх з собою до церкви і не просимо у Неї благословення? Тут вони би змогли набагато більше дізнатися про Неї. Якщо ви байдужі до віри і до цього часу не признали її, не признали за Матір, не відчули її материнської доброти, то не впадайте у відчай, бо ж для цього настала вирішальна хвилина. Ви можете зробити це сьогодні, в цю мить, коли стоїте в храмі. Бо саме тепер і в кожну мить Вона готова зустрітися з вами, вислухати вас, прийняти за своїх улюблених дітей, і довести свою любов, переконати, що любить вас більше, ніж мати, яка вас народила. Вона єдина може привести вас під хрест помираючого Христа і стримати караючу руку Його справедливого суду.

Напевне всі ви знаєте про випадок, який стався на Голгофі більш, ніж дві тисячі років тому. В останню мить життя Спасителя, коли почорніло небо, Він сказав до святого євангелиста Івана, що стояв під хрестом, звертаючись до своєї улюбленої Матері, промовив: «Жінко, ось син твій», а тоді звернувся до учня і продовжив: «Ось Мати твоя» (Ів. 19.26-27). В особі святого Івана Христос поручив її опіці всіх апостолів, а згодом всіх людей на землі, в тому числі кожного з нас. Тому, дорогенька матусю, не поспішай першою вийти з храму, а зупинися на мить перед святою іконою Богородиці з дитятком на руках. Порозмовляй із Нею. Не соромся її. Відкрий їй таємниці своєї душі. Розкажи їй про своє життя, про дітей, яких сьогодні не було у храмі. Попроси пробачення за свою байдужість до материнських обов’язків. Проси допомоги долати труднощі твого земного життя. Бо тільки Марія розуміє тебе. Вона одна із тих, хто витримував важкі випробування материнства, переживає труднощі, які ти переносиш сьогодні. Тому Вона не покине тебе і не залишить на бездоріжжі твого життя.

Кожного разу, коли ми щиро промовляємо молитву «Богородице Діво», то приносимо нашій небесній Матері цю саму радість, яку Вона відчувала при Благовіщенні. Нехай буде від нас усіх щира подяка Непорочній Діві Марії, що дала згоду бути Матір’ю нашого Господа Ісуса Христа. Амінь.
Переглядів: 3142 | Додав: Адміністратор | Рейтинг: 4.7/3
Календар
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Пошук
Наші партнери
  • Архієпархіальне Управління
  • Парафія Кирила і Методія
  • Радіо "Дзвони"
  • RISU


  • Система Orphus
    Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
    Copyright Roman Boyarskyy © 2017 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz