Для того, щоб в очах Господа бути правдивим християнином, ми повинні мужньо перемагати своє тіло і повністю віддаватись ділам своєї душі. Віддатися мусимо з великою честю та вірою. 

Сказати просто так, наче тебе ні до чого не зобов’язуватимуть слова: «так, я вірю в Господа Бога Всемогутнього!» є великою оманою. Бо, як знаємо, слова незавжди переймаються духом ревності. Молитва не завжди стане щитом доброї віри, так як в молитву треба вірити, а, на превеликий жаль, багато з нас не вдумується у святі слова. Лінь та байдужість до Слова Божого губить  нашу душу, не дає нам вільно дихати на повні груди, стає порогом на дорозі до святості життя.

Але ми, чомусь, не думаємо про це… Радше зациклюємось на власному тілі. Тілесний біль виснажує, перетворюється в муку, страждання, а згодом це руйнує душу. І ми цього не боїмося, бо не відаємо того, що Ісус – це Дорога, Істина і Життя.

Як промовляв Ісус до народу: Хто хоче спасти своє життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде (Мт 16, 25). Бо той, хто хапатиметься за тонку волосинку видуманих земних утіх, той не пізнає Царства Божого, бо справжня радість криється глибоко в душі нетлінній, де місце є лише для Бога.

Все те, що ми чинимо незгідно Божої волі та благословення Пресвятої Богородиці, приведе людину до пекла і аж ніяк не в Едем. Бо все, що не від Бога, то від злого духа. А це і грішні негідні думки, лихослів’я, лінь до відвідин Святої Літургії, сварки, гнів, помста. Вони і здатні заполонити душу.

Проте та людина, в якій б’ється Серце Ісуса, яка дивиться на світ очима Діви Марії – ніколи не потрапить у ті тенета, які сплітає лукавий. Вона ніколи не боятиметься тих, які здатні убити тіло.

Царство Боже є між нами! І у кожному з нас є образ Божий, так як ми походимо від Господа. Але, нажаль, в деяких цей образ затьмарений.

«Багато з перших будуть останніми, а останні першими…» Всевишній бачить і чує кожного. Йому видно, хто насправді готовий віддатись йому, промовляючи: Господи, я негідний слуга у Твоїх руках! Вчини зі мною так, як забажаєш! Врятуй мою зранену душу і не дай відступити від Тебе!

Покора! Так, «нам потрібна покора, щоб визнати гріх» (Мати Тереза). Нам потрібна ревна сила духу, щоб звільнитись від марнот. Ми не можемо бути досконалими, всі ми грішні, але ми можемо жити так, щоб лихі не погубили наше тіло і душу в пеклі.

Не варто марнувати себе пустими переживаннями про власну безпеку, бо ніхто не може тобі цього гарантувати крім Бога. Ніхто не спасе крім Бога, ніхто не поведе крім Нього.

Не слід боятися. Треба бути свідомим того, що Око Божого Провидіння завжди над тобою. І з Ним ти не злякаєшся людського гніву, образ та знущань.

Розумій, що живучи в мирі з Богом та людьми, ти не будеш пронизаний стрілами лукавого в пеклі, однак будеш просякнутий запахами олій у Царстві Божому!

Тому друже, будь чистий у своїх помислах та ділах. І нехай ревно сходить  молитва твоя із уст, і нехай душа співає, звеличуючи правосуддя Господнє!

Пресвята Богородице, допоможи нам дістатися Неба!

© Анастасія Колосовська