З таїнством Святого Хрещення пов'язано безліч забобонів, які для деяких християн стали звичайними явищами і невід'ємними частинами життя. Дуже прикро, що переступаючи поріг храму людина приносить із собою ці марновірства і продовжує жити як язичник, хоча називає себе християнином. Цих забобонів дуже багато і написати про всі в одній статті неможливо, тому розглянемо найпоширеніші з них.

Одне з найпоширеніших марновірств – це: «Чи може дівчина першою хрестити дівчинку? Говорять, що якщо першу хрестити дівчинку, а не хлопчика, то хресна віддасть їй своє щастя...». Це твердження є марновірством не обгрунтованим ні в Священному Писанні, ні в церковних канонах і традиціях....  

Інший дивний забобон, який неодноразово доводилося чути: «Чи можна вагітній жінці бути хресною? Чи не вплине це якимось чином на її власну дитину або похресника?». Звичайно, можна. Подібне заблудження ніяк не пов'язане з церковними канонами і традиціями і також є забобоном. Участь у церковних таїнствах може бути тільки на користь майбутній матері. Священики яким доводилося хрестити в таких ситуаціях, запевняють, що малюки народжувалися міцними і здоровими.

Дуже багато забобонів пов'язані з так званим «перехрещенням». Причому, причини для такої божевільної дії інколи вказуються вельми химерні і навіть смішні. Але велика частина з цих обгрунтувань мають язичницьке і окультне походження. Ось, наприклад, один з найпоширеніших забобонів, що мають окультне походження: «Чи правда, що для зняття «порчі», наведеної на людину, необхідно наново перехреститися, а нове ім'я зберегти в таємниці, щоб нові спроби чаклунства не діяли, оскільки чаклують саме на ім'я?». Чесно кажучи, від подібних заяв хочеться від душі посміятися. Але, на жаль, тут не до сміху.

До якої ж язичницької темноти треба дійти віруючій людині, щоб вирішити, що хрещення – це якийсь магічний ритуал, своєрідна протиотрута від «порчі». Протиотрута від якоїсь невизначеної субстанції, визначення якої ніхто навіть і не знає. Що є ця примарна «порча»? Навряд чи хтось з тих, хто її так боїться, зможе чітко відповісти на це запитання. Це і не дивно. Замість того, щоб шукати в житті Бога і виконувати Його заповіді, «церковний» народ із завидною старанністю шукає у всьому матір всякого зла – «порчу». Часто джерелами цих марновірств є діячі окультних наук, тобто ворожки, екстрасенси, цілителі й інші «обдаровані» особи. Ці невтомні «генератори» новомодної окультної термінології заради спокушання людини йдуть на всілякі прийоми. У хід йдуть і родові прокляття, і вінці безшлюбності, і кармічні вузли доль, привороти з відворотами і інша окультна нісенітниця.

І всього лише, що треба зробити, щоб позбавитися від всього цього – «перехреститися». І «порчі» як не бувало. І сміх і гріх! Але багато хто клює на ці антицерковні прийоми і біжать в храм на «повторне хрещення». Добре, якщо скажуть про те, звідки у них таке гаряче бажання перехреститися, і їм відмовлять в цьому святотатстві, заздалегідь пояснивши, чим може обернутися відвідування окультистів. А деякі і не говорять, що вже хрещені і хрестяться повторно.

Є й такі, які хрестяться по кілька разів, оскільки попередні хрещення «не допомогли». І не допоможуть! Більшої зневаги над таїнством і уявити важко. Людина один раз народжується фізично, знову повторити це вона ніяк не може. Так само – тільки один раз людина може народитися для життя духовного, тому хрещення може бути тільки одне.

Варто сказати пару слів і про ім'я, яке так радять поміняти «добрі люди». Ім'я людині нарікається на восьмий день від народження, але оскільки багато хто не знає про це, то в основному молитва на наречення імені читається священиком безпосередньо перед хрещенням. Напевно всі знають, що ім'я нарікається людині на честь якого-небудь із святих угодників. І саме цей святий і є нашим покровителем і заступником за нас перед Богом. І, звичайно ж, потрібно, щоб кожен християнин якомога частіше закликав свого святого і просив його молитви перед престолом Вседержителя. А що ж виходить насправді? Мало того, що людина нехтує своїм ім'ям, але ще нехтує і своїм святим, на честь якого вона названа. І замість того, щоб у момент біди або небезпеки закликати на допомогу свого небесного покровителя – свого святого, займається відвідинами ворожок і екстрасенсів. «Нагорода» за це буде відповідна.

Можна зустріти інколи заблудження, що не можна хреститися в піст. Мабуть, по аналогії з тим, що в піст не не роблять весіль, люди те ж думають і про Хрещення.

Є дуже багато й інших різноманітних забобонів, пов'язаних із таїнством Хрещення, серед них: у високосний рік треба хресних вибирати тільки з родичів; якщо немовля в час хрещення стискається, плаче або чхає – житиме, якщо мовчить і витягується – помре; жінка народила дитину і 40 днів не буде її нікому показувати, окрім родичів і майбутньої хресної: боїться, що «зглазять» чи «наврочать»; не можна хресним (а може і не тільки їм) в день хрестин подавати милостиню, а то долю (за іншою версією – життя) того, хто хреститься можна віддати разом з грошима в руки того, кому подаєш; той хрестик, який був при хрещенні, краще не носити щоб не загубити (погана прикмета); дівчині не можна бути хресною дівчаток – заміж не вийде; якщо твій небесний покровитель зарахований до лику святих в сонмі мучеників, то і ти на землі будеш мучитися.

Дуже популярні такі забобони: руку дитинки потрібно перев'язати червоною ниткою для того, щоб не «зглазили»; шпилька чи булавка прищеплені до дитячого одягу захищають від «вроків»; коли вперше (і не тільки) бачиш новонароджену дитину потрібно тричі символічно плюнути на дитя, знову ж таки, щоб не наврочити; якщо в хресної матері місячне очищення, то, щоб не зашкодити похреснику, потрібно промовити певне «закляття» (обійдемось без тексту), або насипати у взуття пшона чи іншої крупи – тоді все буде добре.

Все це – дурниці й забобони, довіряти яким для християнина є гріхом.

Підводячи підсумок, потрібно відзначити, що Таїнство Хрещення – це велике таїнство, і підхід до нього повинен бути благоговійним і обдуманим. Сумно буває бачити людей, що прийняли таїнство хрещення і продовжують жити колишнім гріховним життям, вірячи у різноманітні забобони.   Хрестившись, людина повинна пам'ятати, що тепер вона – християнин, воїн Христовий, член Церкви. Це зобов'язує до багато чого. В першу чергу до любові до Бога і ближніх. Тож нехай кожен з нас, виконує ці заповіді. Тоді ми зможемо сподіватися на те, що Господь введе нас в Царство Небесне. Те Царство, шлях в яке відкриває нам таїнство Хрещення. А ті, хто вірять у ці забобони, нехай поспішать очистити свої душі покаянням у гріху марновірства.

Джерело: ugcc.km.ua