СТАРОЗАВІТНЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

Ізраїльський народ ще здавна щорічно святкував три великі празники: празник Пасхи, празник П'ятидесятниці і празник Кучок. У книзі Виходу сказано: "Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь. Ти пильнуватимеш свята опрісноків... Ти пильнува­тимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що сієш у полі, і свята зборів, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою" (23, 14-16).

Свою назву має празник від того, що це був 50 день після празника Пасхи, а також 50 день від початку жнив. Первісно П'ятидесятниця — це було свято жнив і подяки. Того дня за при­писом закону приходила до Єрусалима велика кількість євреїв з усіх-усюд, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та скласти з них у храмі свою жертву. Пізніше до празника П'ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.

ХРИСТИЯНСЬКА П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник П'ятидесятниці перейняли від Старого Завіту й залишили його наз­ву, але надали йому цілком іншого змісту і значення, бо і для них це був 50 день після Пасхи. Головний мотив святкування П'ятидесятниці для новозавітньої Церкви — це подія зіслання Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще інші назви. День Зіслання Святого Духа, або День Святої Тройці.

Зіслання Святого Духа для первісної християнської Церкви було такою радісною, урочистою й важливою подією, що цей праз­ник прирівнювався до празника Пасхи і Христового Різдва. Свят­кування цього празника, подібно як і празника Пасхи, з часом продовжується на цілий тиждень, який також набуває привілей загальниці. У третьому столітті цей празник стає загальновизнаним. Службу в його честь уклали у VIII столітті святий Йоан Дамаскин і святий Косма Маюмський.

Зміст богослужінь цього дня повний радості і прослави Свя­того Духа і Святої Тройці. "Прийдіте, люди, триіпостасному Бо­жеству поклонімся, Синові в Отці зі Святим Духом; бо Отець безлітньо родить Сина, співвічного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отці, що прославляється з Сином, єдина сила, єдине єство, єдине Божество. Йому поклоняючися, всі говоримо: Святий Боже, що все вчинив через Сина, за співдіянням Святого Духа; святий кріпкий, через якого ми Отця пізнали, і Дух Святий прийшов на світ; святий безсмертний, утішальний Душе, що ізходиш від Отця і в Сині пробуваєш, Тройце свята, слава Тобі". На хвалитних стихирах утрені славимо Святого Духа: "Дух Святий завжди був, є і буде. Він без початку і без кінця, рівносущний з Отцем і Сином. Він життя й оживляє, світло й давець світла, предобрий і джерело добра... ".

З богослужби П'ятидесятниці прийшла до наших щоденних молитов добре знана молитва до Святого Духа: "Царю небесний... ". Ця молитва починає кожне наше богослужіння. Старозавітня Церква мала звичай у дні П'ятидесятниці долівку своїх домів і божниць вкривати свіжою травою, а доми й божниці замаювати гілками дерев і квітами на знак, що в той час, коли був наданий Божий Закон, уся природа стояла в зелені. Треба сказати, що й апостоли, зберігаючи цей звичай, і свою горницю замаїли зеленню і квітами. Цей звичай перейшов і до новозавітньої Церкви. Звідси ще одна назва П'ятидесятниці: Зелені свята. Квіти й зелень дерев є ознакою життя, тож стали символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновляються зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні оновлюються силою Святого Духа.

У понеділок після празника П'ятидесятниці наша Церква свят­кує празник Святого Духа. Це через те, що Східна Церква з давніх-давен мала звичай наступного дня після великого празника відда­вати честь тим особам, які відігравали головну роль у дні празника. День Святої П'ятидесятниці святкує саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої честі Святому Духові як третій Божій Особі. Про це Синаксар понеділка так каже: "У цей день, в понеділок П'ятидесятниці, праз­нуємо того всесвятого й животворного і всесильного Духа, єдиного з Тройці Бога, єдиногідного, єдиносущного і єдинославного Отцю і Синові... Задля почести для всесвятого Духа порішили божественні Отці, щоб осібно і в цій П'ятидесятниці мати празник для Того, хто все добро спричинив"...

ЗНАЧЕННЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

Подія Зіслання Святого Духа мала дуже велике значення для апостолів і перших християн. Вона і зараз має те саме значення і для усієї Христової Церкви. Святий Йоан Золотоустий у проповіді на празник П'ятидесятниці каже: "Преласкавий Бог сьогодні наділив нас великими дарами, що їх тяжко словами висказати. Тому всі разом радіймо й, радіючи, славімо нашого Бога... Бо що з того, питаюся, що належить до нашого спасення, не було нам дане через Святого Духа? Він нас звільнив з неволі, покликав до свободи, нас всиновив. З цього джерела (тобто Святого Духа) випливають про­роцтва, благодать зцілення і все те від нього, чим Церква звикла прикрашуватися". На стихирах великої вечірні П'ятидесятниці чита­ємо: "Все подає Святий Дух. Він виливає пророцтва, вдосконалює священиків, невчених навчив мудрості, рибаків явив богословами, об'єднує увесь збір церковний. Утішителю, єдиносущний і спів­престольний Отцю і Синові, слава Тобі".

"Через Святого Духа, — каже святий Василій Великий, — відбувається повернення до раю, піднесення до небесного царства, привернення синівства. Через Нього можемо Бога звати Вітцем, можемо стати учасниками благодаті Ісуса Христа, зватися дітьми світла, брати участь у вічній прославі... " (Про Святого Духа, гл. 15).

Святий Дух надав апостолам дар мови, дар розуміння святого Писання і дар мужності у проповідуванні і визнаванні святої віри. "У день П'ятидесятниці, — каже Другий Ватиканський Собор, — зійшов [Святий Дух] на учнів, щоб перебувати з ними повіки. Тоді Церква об'явила себе привселюдно серед народу, проповідь і поши­рення Євангелія взяли початок між народами, і на кінець Церква Нового Завіту стала прообразом об'єднання всіх народів у вселенсь­кості віри, яка промовляє всіма мовами... " (Декрет про місійну діяльність Церкви, § 4).

Дари Святого Духа справді великі й щедрі. Про них святий апостол Павло каже: "Плід Духа: любов, радість, мир, довготер­піння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість" (Гал. 5, 22-23). Святий Дух зійшов і на нас у таїнстві миропомазання зі своїми дарами й помазав нас на Христових борців, а наше тіло зробив своїм храмом. Про цю велику правду пригадує нам святий апостол Павло й наставляє нас, щоб ми так жили: "Хіба ж не знаєте, — каже він, — що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ж маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!" (1 Кор. 6, 19-20).

о. Катрій Юліян, , ЧСВВ, Пізнай свій обряд. Свічадо, 2004