Бачить це Преблагословенна Мати Бога, і обіймаючи любов’ю всіх людей, приймає близько до серця всю їхню біду, їхні сльози і неустанно підносить свої пречисті руки до престолу благодаті і благає Божого Сина і Господа, щоб був милостивим до наших гріхів.

Тому немає справжнього християнина, який би не звертався у найважчих хвилинах свого життя до Преблагословенної Матері Господа нашого Ісуса Христа з твердою надією і любов’ю, з покаянням і сльозами не заносив своїх молитов, і який би не відчув благотворної дії її всесильного заступництва перед престолом Всевишнього. Немає християнського дому, в якому б не було ікони пресвятої Богородиці. Немає міста, чи села, де би не було храму на її честь. Всюди і всяка душа християнська знаходить прибіжище під покровом Цариці небесної і заступниці всіх християн перед Богом.

Свята церква, на підтвердження думки про неустанне заступництво Божої Матері співає:

Пресвята Богородиця, Заступниця і Покровителька всього роду християнського, виявила особливу опіку і своє заступництво грецькій державі. Грецький цезар св. рівноапостольний Костянтин віддав під її покрову столицю своєї держави Константинополь (Царгород), і вона дійсно не один раз рятувала це місто від різних бід та ворогів. Цезар Юстиніан І (527-565) приписував успіх своєї зброї допомозі Пречистої Діви; Юстин ІІ (578) віддався під її опіку у війні з персами; цезар Іраклій (641), йдучи на війну, залишив престольне місто і свого сина під опіку Марії; їй приписують також визволення Константинополя від нападів диких хазарів у 625 і 672 роках.

Найбільш знаменним виявилось всесильне заступництво Богородиці за цю державу у Х столітті. За царя Лева Премудрого (886-911) напали у 910 році на Царгород сарацини (араби) магометани. Знаходячись у безвихідному становищі, греки звернулись з проханням про допомогу і заступництво до Божої Матері. Вона вислухала їх молитву і наступним чином запевнила їх в тому, що не перестане оберігати їх і осіняти благодатним своїм покровом. У Влахернському храмі Пресвята Богородиця, в час всенощного Богослужіння, з’явилась Пречиста Діва в оточенні ангелів, пророків та апостолів. Вона молила Бога про порятунок світу і своїм омофором покрила всіх тих, що молилися. Народу було в церкві багато, але не всі присутні удостоїлись бачити чудесну об’яву. Удостоєний побачити це один великий праведник св. Андрій, Христа ради юродивий. Він стояв близько до амвону і молився зі сльозами за порятунок міста. Раптом, піднявши очі до неба, він побачив в повітрі пресвяту Діву. «Чи бачиш, брате, – сказав св. Андрій до учня свого Єпіфанія, – Царицю і Владичицю всіх, як вона молиться за весь світ?». – «Бачу, отче мій духовний», відповів Єпіфаній. Святі мужі довго дивились на чудесну появу, і всі, що були в храмі, довідавшись про це знамення милості Бога і його Пресвятої Матері, повернулись додому в радості і надії. І дійсно, сарацини в швидкому часі по тому, були переможені і вигнані. На спомин про цю чудесну появу пречистої Діви встановила св. Церква святкувати  покров пресвятої Богородиці в той саме день, коли це чудо сталося, тобто 14 жовтня (1 жовтня за ст. стилем).

Так само і нашу батьківщину, від введення християнства, освячує пресвята Богородиця своїм покровом. У всі важкі хвилини , що переживав наш народ, завжди подавала вона свою всесильну допомогу.

До Неї у тяжкі хвилини прибігали наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, в поході проти черкесів, обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців у 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії, і розбили половців. Князь Ігор Святославович, герой епосу «Слово о полку Ігореві», після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари.

Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: «Ізбавлю і покрию люди моя...», а від Запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла».

За народними переказами, назву села Погоня пов’язують з далекими княжими часами, коли наш народ боровся з монголо-татарською ордою. У ХIII ст. прийшов на покутські землі хан Буняк, проти якого виступив воєвода Роман (ймовірно, син Данила Галицького). Разом зі своїм нечисленним військом він виступив проти ординців. Перед боєм наші воїни окопалися трьома валами у полі й стали чекати ворогів. Стривожений і втомлений воєвода Роман незчувся як заснув. Аж раптом у сні почув голос Миколая Чудотворця: «Не бійся, сміливий воїне, Пресвята Богородиця допоможе вам здолати бусурман, але на місці перемоги збудуєш величаву церкву і назвеш її ім’ям Марії!».

І сталося так, як було сказано. Русичі, підбадьорені воєводою, кинулися за ворогами і, наздогнавши їх поблизу Тисмениці, розбили вщент. Відтоді ця місцевість називається Погонею, а церква, збудована Романом, дістала назву Успіння Пресвятої Богородиці.

Не одноразово рятувала вона нашу землю від диких орд татарських і нападів турецьких. Найвизначніше у XVII ст. в особливий спосіб проявилась щедра опіка Богородиці. У 1672 році турки захопили Камя’нець-Подільський і атакували місто Теребовлю, але не в змозі взяти його приступом, підклали міни під мури міста, в надії на те, що одним махом висадять місто в повітря, і тим самим прокладуть собі дорогу для дальшого лютого нападу на державу. Через це горе збіглися побожні жителі Теребовлі до замкової церкви і, там впали на коліна перед чудотворною іконою Пречистої Діви, молили цілу ніч Богоматір про допомогу і порятунок. Над ранком вибухнули міни, але висадили в повітря не теребовлян, а турків. З вдячності за цю допомогу , переніс тодішній єпископ львівський Йосиф Шумлянський чудотворну ікону пресвятої Діви з Теребовлі до Львова в архикатедральний храм св. Георгія.

Подібним чином допомогла пресвята Діва нашим воїнам у 1683 році, коли турки під проводом великого візира Кара Мустафи взяли в облогу Відень, через це нависла небезпека для цілої Австрії. Серед об’єднаного війська сусідніх народів, що поспішили на допомогу проти турків, було 20 тисяч козаків і з ними тодішній владика Йосиф Шумлянський. Засурмили до бою. Зачекай отамане, сказали козаки, без допомоги Божої і Пречисто Діви не дамо і ми собі з турками ради. І зняли вони свої баранячі шапки і схилили свої горді голови і попросили смиренно Йосифа Шумлянського про архієрейське благословення словами: «благослови Владико!» Упали вони на коліна і отримали  благословення і перехрестились тричі і заспівали на 20 тисяч голосів пісню «Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво…» Тепер, сказали козаки, вставши на ноги і кинувши шапками вгору, тепер полетять голови турецькі, як ці шапки – і далі рушили на турків. А туркам здалося, що не 20 тисяч хрещеного народу, а легіон духів небесних женеться за ними. І стали турки втікати, і стало здаватись їм, що то не ріка Дунай виблискує, а битий гостинець. І стали вони бігти до того гостинцю і втопилася половина, а другу половину досягла як не куля, то шабля козацька, а козаки щасливо повернулися додому, співаючи по дорозі пісню, яку і сьогодні ще наш народ побожно повторює: «Пречиста Діво, Мати рідного краю!».

Історія нашого народу записала нам багато чудесних випадків помочі Божої Матері, передусім у часі нападу ворогів на нашу землю. Усім є відома чудесна захорона почаївського монастиря в липні 1675 р. перед турецькою облогою. На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з’явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь Божої Матері «Ой, зійшла зоря вечеровая над Почаєвом стала».

І сьогодні вислуховує Благодатна молитви тих, що прибігають під її всесильний покров; багаточисленні заступництва небесної Цариці сповнювались і сповнюються майже щоденно, особливо перед чудотворними її іконами (в Гошеві, Зарваниці, Погоні, Крехові і інших відпустових місцях). Тисячі і тисячі людей, пригнічених недолею життя, поспішають до тієї єдиної Матері милосердя, перед нею в нещастях проливають сльози і знаходять тепле материнське серце, яке вміє подати потіху, допомогу і раду всьому, що пригнічує і тривожить серце людське на «цій долині сліз». Тому й не дивно, що з давніх часів і до тепер складають свою подяку і любов до ніг пречистої Діви, ніколи не змовкають слова похвали на честь Богоматері на устах її багаточисленних дітей; зі століття до століття  переходить хвала славній і непорочній Діві Богородиці Марії, неначе радісне підтвердження пророчого слова Преблагословенної: Благословити мене будуть всі народи (Лук. 1;48).