Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 707
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2011 » Березень » 25 » Третя Неділя Великого посту - Хрестопоклінна
22:35
Третя Неділя Великого посту - Хрестопоклінна

Проповідь на третю неділю Великого посту


«Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого,
візьме на себе хрест свій та йде слідом за Мною» (Мр. 8, 34)


Дорогі в Христі брати і сестри! Святий Великий піст для кожного християнина є часом щирої покути і жалю за гріхи, часом боротьби проти нападів злого духу, часом, перенесення різних прикростей, які зустрічає він на дорозі свого життя, свого навернення до Бога. Тяжкий це час, і потрібно великої сили духу, щоб не відчути втоми і знеохочення. Для того то наша мати – свята Церква приходить нам сьогодні на допомогу в половині нашої великопісної дороги і ставить перед наші очі Хрест Христовий, та взиває до нас, щоб ми, поклоняючись святому Хрестові, пригадали собі всі ті терпіння і муки, які переніс Ісус Христос задля нашого спасіння та, щоб ми набралися відваги до перенесення всіх наших терпінь, якщо хочемо бути правдивими учнями Христовими і наслідниками Його Небесної слави.

Однак до гідного перенесення життєвих терпінь, до двигання наших щоденних хрестів ми є зобов’язані не лише в цей час святого посту, але впродовж цілого нашого земного життя. Немає на землі ні одної людини, звільненої від журби і терпіння. Не думайте, мої любі, що в розкішних будинках багатих людей немає смутку і сліз. Правда – мають там, що їсти, у що одягнутися, але це не звільняє їх від журби земного життя. Хвороба, смерть, різні нещасні випадки втискаються і в доми багатих людей. Коли б ми могли заглянути до серця, до сумління таких, на перший погляд, щасливих людей, то ми побачили б, який великий в їх серцях не раз смуток, яка там, в їх совісті, не раз розпука і тривога, бо гроші не заслонять серця від смутку, а достатки не охоронять совісті перед журбою.

А що говорити про людей, які живуть за межею бідності, то між ними не знайдеться ні одного, який би не мав свого хреста.

А тепер подивімося, скільки то терпіння мусить перенести людина, яка хоче жити правдиво по-християнськи. Скільки насмішок, погорди переносить практикуючий християнин за ревне виконання своїх обов’язків. Та ще крім того мусить така людина вести тяжку боротьбу зі своїм грішним тілом, його злими нахилами, а ще більше зі злим духом, який не перестає спокушувати до гріха, та, за словами святого апостола Петра: «Як лев ревучий, ходить шукаючи, кого б пожерти» (І Пт. 5, 8).

Не раз себе запитуємо, чому то Господь Бог, повний милосердя, допускає, щоб людина так багато терпіла в цьому земному житті? Маємо зрозуміти, що власне для того, що Бог є нашим люблячим милосердним батьком, торкає Він нас своїми хрестами, щоб ми в духовному лінивстві, в гріховному сні не загинули навіки. Це бачимо зі слів святого апостоли Павла: «…бо, кого любить Господь, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає» (Єв. 12, 6). Горе тому, кому Бог не посилає хрестів, хто проживає в більшому спокої, ніж інші, чия совість придавлена гріхами вже більше не відзивається, кого люблять злі люди і злий дух, називаючи зло добром і потішаючи грішника, проживаючого в налогах і різних беззаконнях. Для такої людини важко піднестися з гріхів і бути спасенним, бо така людина позбавлена тої допомоги, яку приносять людям хрести.
Яка ж це допомога?

Передовсім терпіння є для нас покутою за наші гріхи. Свята віра вчить, що Бог ніколи не залишає гріх без покарання, як і не залишає чесноту без нагороди. Коли грішник допустився тяжких гріхів, то мусить звернути на дорогу покаяння і покути, бо інакше не уникне вічної погибелі, якщо покутою не заступить вічну кару. А хто з нас покутує за свої гріхи так, як святий апостол Петро, чи Марія Магдалина? Ми при іспиті сумління знаходимо в собі безліч різних гріхів, а хочемо їх спокутувати кількома молитвами. Важко знайти на землі таку людину, яка б задосить учинила Господові за всі вчинені гріхи. Чи ж не є це великим добродійством, коли Бог, бажаючи нашого спасіння, сам зсилає на нас покуту – терпіння, яке ми на себе добровільно взяти не хочемо? Про користь зісланих від Бога терпінь добре розумів святий Августин, тому закликав: «О мій Боже, карай мене тут, лише, щоб у вічності мене не карав!»

Терпіння, яке Бог на нас посилає, усуває з нашого серця гордість, зарозумілість, а вчить нас покори, без якої ніхто не може Богові сподобатися і до Нього прийти. Людина, якій завжди добре ведеться, яка є здорова і сильна, легко впаде в гордість, сміло грішить і про Бога не думає. Але, як тільки-но Бог допустить до неї яке більше нещастя, яку тяжчу хворобу, і вже такий грішник застановляється над собою, і, відчувши тягар свого терпіння, шукає захисту і допомоги в Божому милосерді. Людина, яка не знала, що то є – молитва, в час смутку і недолі молиться до Бога якнайщиріше і перепрошує Його за гріхи, якими ображала. Добрий приклад подає нам розбійник, розіп’ятий по правиці. Якщо б не спіткала його хресна кара, то він продовжував би грішити до кінця свого життя і загинув би навіки. Але, висячи на хресті, переносячи великі терпіння, застановився над собою, покаявся і отримав від Ісуса Христа прощення своїх гріхів одночасно із радісною обітницею: «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зо мною в раю».

Терпіння-хрести, які Бог на нас зсилає, полегшують нам виконання Божих заповідей, заохочують до шукання Царства Божого. Кому добре на цьому світі ведеться, той рад би тут жити вічно, він не тужить за Небом, він боїться всяких терпінь, якими є встелена дорога до Неба. А коли диявол спокушує його, коли зображує йому приємності гріха, а трудності чесноти, то така людина довго не задумується і вибирає гріх, чесноту ж відкидає Але нехай тільки горе загляне в дім такої людини, нехай тільки не здійсняться її надії, нехай тільки хвороба відніме у неї здоров’я, а нещастя – достатки, тоді то перестане вона вважати цю землю, місцем щастя, і зверне своє серце до Неба, як до місця, куди ні біль, ні смуток, ні нещастя, ні смерть дістатися не можуть. Тоді то, перейнята бажанням того вічно щасливого Неба, не злякається ніяких труднощів у виконанні Божих заповідей і стане сміливо до боротьби з дияволом й усіма його спокусами.

І на кінець, терпіння, котре на нас Бог допускає – збільшує наші заслуги перед Богом і знаходить нам більшу нагороду в Небі. Та навіть і в людей: тим більше діло варте нагороди, чим трудніше було його виконати. Тому Бог, як найсправедливіший суддя, зачислить нам за заслугу і винагородить щедро всі наші терпіння, перенесені в цьому житті.

Каже святий Петро Дамаскін: «Бог своїх слуг найперше понижує, щоб їх потім піднести, ранить, щоб їх знову загоїти, обтяжує їх терпінням і нуждами, щоб їх славою увінчати на Небі». І Святе Письмо виразно говорить: «...бо через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже» (Ді. 14, 22).

Ту дорогу терпіння, що веде до Неба, вказав нам Ісус Христос своїми власними терпіннями, і Він хоче, щоб ми тою дорогою хрестів і трудів йшли до Небесної слави. Чим більше ми тут на землі переносимо терпінь, тим більше уподібнюємося Ісусові. Каже бо святий апостол Павло: «Ми діти Божі, а коли діти, то і наслідники Божі – співнаслідники Христа, якщо ми страждаємо разом з Ним, щоб разом із Ним прославитися. Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам явитися» (Рим. 8, 17-18).

Якщо хочемо за наші терпіння отримати нагороду від Бога, то мусимо так терпіти, як терпів Ісус Христос. Він терпів без нарікання, віддавався на волю Отця Небесного, до Котрого молився: «хай не моя, а Твоя буде воля» (Лк. 22, 42).

Так само терпіли і святі апостоли, про котрих оповідає нам Святе Письмо: «вийшли апостоли з синедріону раді, що удостоїлися перенести зневагу» (Ді. 5, 41).

Також радо терпіли і святі Божі угодники, які пильно стереглися гріхів. А ти, дорогий брате, дорога сестро, що допускаєшся щохвилі гріхів і то не раз тяжких, чи так само з охотою і радо переносиш терпіння? О, як же ти часто нарікаєш на свої хрести, нарікаєш на Бога, кажучи, що Бог забув про тебе! Але чи не забуваємо, що коли ми були в гріхах, тоді Бог проявляв до нас Своє милосердя, бо він «не хоче смерті грішника, а хоче, щоб він навернувся і жив», а тепер, коли Бог допустив на нас свій хрест за наші ж гріхи, то нарікаємо. Приглянься до того хреста. Чи то не той хрест, що його самі собі витесали гріховним життям? О, не нарікай, а дякуй Богові за той хрест, бо він тобі дає легший спосіб спокутувати твої гріхи. Краще тобі тут перенести терпіння, аніж по смерті переносити несказанні муки в чистилищі чи в пеклі. Хто терпить тепер радо і без нарікання, з того колись Христос зніме його хрест, сльозу його висушить і положить кінець його терпінням; а хто з неохотою зносить терпіння і нарікає, той – хоча і багато терпить, терпить без користі, бо він із терпіння дочасного перейде на терпіння вічні.
Але багато людей бажають чим скоріше скинути хрест із своїх рамен, стараються забути про терпіння, шукають потіхи, але де, у кого? Одні хочуть втопити своє горе в спиртному, інші спішать до ворожбитів, цілителів, знахарів, задля зцілення смертного тіла, занапащають свою безсмертну душу. Та кожен практикуючий християнин повинен добре пам’ятати, що поміч і потіху в терпінні можемо знайти тільки в Бозі, Котрий рівно ж, як і допустив до нас терпіння, так і може нас потішити.

Хрест Христовий джерело всякої потіхи у всіх наших смутках. Скільки то засмучених душ під тим хрестом знайшли заспокоєння в своїх терпіннях, скільки смутків під тим хрестом змінилося на радість!

Дорогі в Христі! Свята Церква допровадила нас до половини великопісної дороги. Вона, бажаючи довести нас до її кінця і навіть дальше, до завершення земної мандрівки дорогою хрестів і праведності в дусі покаяння, не могла подати кращого засобу до гідного перенесення всяких життєвих хрестів, як поставити сьогодні перед нами святий Хрест Христовий. Перед тим хрестом стань ти, котрий вважаєш себе невинним, і скажи, чи ти невинніший від Ісуса Христа? Чи більше терпиш від Нього? Стань і ти, чоловіче убогий, і подивися, який там Ісус убогий! Ані одежі на Його тілі, хіба кров і рани, ані поживи для Нього, хіба жовч і оцет, ані притулку Він немає, хіба твердий хрест. Скажи, чи ти бідніший від Нього? Стань і ти, хворий чоловіче, і поглянь на Ісуса, не бачиш на ньому ані одного місця здорового, він цілий поранений від стіп до голови і його голову ранить терновий колючий вінець. Його біль безмірний – скажи ж, чи ти більше терпиш від нього? Перед тим хрестом станьте ви всі: сумуючі, покривджені, понижені, всі ви: опущені, вдови, сироти і порівняйте ваші хрести і терпіння із Христом Спасителем, із тим терпінням, які Він задля нас переніс і запитаймо себе: чиї терпіння більші Його чи ваші? А ще і те собі пригадаймо, що Ісус Христос, незважаючи на такі великі терпіння, не нарікав, не говорив: «Господи, забери від мене ці муки і терпіння, бо я не можу вже їх перенести…», а радо їх переносив і скартаймо себе перед святим Хрестом, якщо до цього часу ми двигали наші хрести нетерпеливо і з наріканням.

Дивлячись на святий Хрест,постановімо собі від сьогоднішнього дня ніколи не нарікати на свої хрести, та на труднощі правдивого християнською життя, а в подальшому, якщо якийсь хрест видасться затяжким чи зустрінеться нам якась трудність у виконанні наших християнських обов’язків, тоді пригадаймо собі про велику користь всяких терпінь для нас і, впавши на коліна перед святим Хрестом Христовим, молімося словами святої Церкви: «Хресте прецінний, освяти наші душі й тіла своєю силою, і збережи непошкодженими від усяких ворожих зазіхань тих, що тобі благочесно кланяються!» Амінь.
Переглядів: 1505 | Додав: Адміністратор | Рейтинг: 0.0/0
Календар
«  Березень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Пошук
Наші партнери
  • Архієпархіальне Управління
  • Парафія Кирила і Методія
  • Радіо "Дзвони"
  • RISU


  • Система Orphus
    Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
    Copyright Roman Boyarskyy © 2017 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz